Дебют

Тексти п'єс в авторській редакції

Катерина Рижій

"МАМО, ПОВЕРНИСЯ!"

П'ЄСА ДЛЯ ДІТЕЙ

Дійові особи:

УЛЯ
МАМА
ЧАШКА
ЛОЖКА
БАНКА ВАРЕННЯ
РУСЯ
КВІТКА
ТЬОТЯ НАСТЯ
МІЛІЦІОНЕР
ПІШОХОДИ
МАМИ

Сцена 1

Вибігає УЛЯ, за нею йде МАМА.

УЛЯ (тупотить ногами). Не буду мити посуд, я сказала, не буду! Мене Руся на вулиці давно чекає!

МАМА. На вулицю підеш, коли вивчиш усі уроки.

УЛЯ. Уроки я буду ввечері вчити! А зараз я йду гуляти з Русею!

МАМА. Напевно, твоя Руся вже зробила все домашнє завдання.

УЛЯ. Руся? Та Руся взагалі нічого не робить!

МАМА. Уляно, пообіцяй мені, що спочатку вимиєш посуд, вивчиш уроки й тільки потім підеш гуляти з подругою.

УЛЯ. … Добре…обіцяю.

Мама йде.

Уля падає на стілець.

УЛЯ. Знову мама мучить мене своїми наказами! А я доросла вже!

Уля стукає кулаком по столу й зачіпає чашку. Чашка падає на підлогу.

УЛЯ. Ой, моя улюблена чашка!

З підлоги піднімається ЧАШКА.

ЧАШКА. Улюблена, кажеш? Тоді чому ти мене не піднімаєш?

УЛЯ. А ти і без мене піднялася добре.

ЧАШКА (тре свій бік, зітхає).Добре… Так, Улю, надягай фартух і швиденько за посуд!

УЛЯ. Ви таке бачили? Чашка повчає свою господарку!

ЧАШКА. Скажи тоді, господарочко, чому тоді мама приклеїла мені ручку, коли ти мене розбила?

УЛЯ. Бо я дуже зайнята була.

ЧАШКА. Мультики дивилася?

УЛЯ. А що такого? Дивлюсь – що хочу! Мені завтра аж вісім років виповнюється!

ЧАШКА. Але поводишся ти як неслухняна дитина.

УЛЯ. Що? Давай ліз в шафу!

Звучить весела музика.

Уля ганяється за Чашкою навколо столу. Чашка тікає.

Уля бере зі стола ложку та кидає услід Чашці.

УЛЯ. Від мене не втечеш, гидка чашко!

З підлоги піднімається ЛОЖКА.

УЛЯ. Як справи, ложко?

ЛОЖКА (тре собі чоло).Здається, маленький синець…

УЛЯ. Навіть, якби твій синець був і немаленьким, особисто я не переймалася б цим. У нас таких як ти – повний ящик. Однієї ложки більше, однієї менше…

ЛОЖКА. А я - ложка з орденом, до речі.

УЛЯ. І як ти заслужила свій орден? Напевно, півдня нудилася в святковому салаті, або тобою накладали у вазочки морозиво?

ЛОЖКА. Саме в мене мама наливала лікувальний сироп, коли ти захворіла.

УЛЯ. Пам'ятаю, я хворіла. А тебе я не пам'ятаю… може, це не ти була, а якась інша ложка?

ЛОЖКА. Я це була, я, невдячна дитино!

УЛЯ. Що ти сказала?..Мені завтра аж вісім років виповнюється, і на святковий стіл я тебе не покладу!

Уля бере зі столу банку з варенням і простягає її Ложці.

УЛЯ. Ану залазь в банку і мовчи там!

Ложка бере банку й іде.

Виходить БАНКА ВАРЕННЯ.

БАНКА ВАРЕННЯ. Ти чого з ложкою сперечаєшся?!

УЛЯ. Маю повне право. Мені завтра аж вісім років виповнюється!

БАНКА ВАРЕННЯ. Всього-на- всього.

УЛЯ. Послухай, банко варення, зараз я з’їм усе варення, і ти будеш просто - банка.

БАНКА ВАРЕННЯ. Мама зварить нове варення - я знову стану банкою з варенням.

УЛЯ. А я не піду збирати малину.

БАНКА ВАРЕННЯ. І не треба! Кущі малини дуже колючі! Мама, як завжди, усю малину сама збере.

УЛЯ. Що?.. Мамо! Мамо! Мене дражнить банка варення! Мамо!

БАНКА ВАРЕННЯ. А твоєї мами тут немає.

УЛЯ. Як це немає? Мамо! Мамо!

БАНКА ВАРЕННЯ. Я б теж пішла від такої доньки-неслухнянки.

УЛЯ. Неслухнянки? Мама ніколи від мене не піде! Вона просто до нашої сусідки тьоті Насті у гості пішла.

Уля впевнено направляється до виходу.

БАНКА ВАРЕННЯ. А ти куди?

УЛЯ. Куди-куди? Якщо мами вдома немає - я сама собі господарка.

Уля йде.

БАНКА ВАРЕННЯ. А посуд хто мити буде? Уля!..

Банка варення біжить слідом за Улею.

Сцена 2

Виходять Уля й РУСЯ. Дівчатка грають «у класики» і розмовляють.

РУСЯ. Що так довго? Уроки вчила?

УЛЯ. Ні, сперечалася. Уявляєш, якась банка з варенням намагається командувати. Я втекла з дому, але моя радість буде недовгою - мама скоро назад зажене.

РУСЯ. Заздрю я тобі, Улю, заздрю.

УЛЯ. А чому це, Русю?

РУСЯ. Твоя мама про тебе турбується. А моя?.. Хоч би раз у щоденник заглянула.

УЛЯ. Щастить людям… Я так мрію у свій День народження залишитися вдома сама й робити все, що захочу.

РУСЯ. А я щодня роблю все, що захочу. Мама додому з роботи пізно приходить, утомлена… Я так мрію, щоб вона в мене таблицю множення перевірила.

УЛЯ. Мені б твою маму…

РУСЯ. А мені б твою…

УЛЯ. Руся, я ось що придумала – зараз моя мама повернеться додому, і замість мене ти підеш «домашку» робити. Відчуєш, що то бути Уляною Шевченко!

Виходить КВІТКА.

КВІТКА. А ти гарно придумала!

РУСЯ. Улю, а нас підслуховують…

КВІТКА. Я не підслуховую, я просто знаю, як добре жити поруч із мамою Улі. Навесні вона мене посадила й щодня поливає.

УЛЯ. Та це ж була моя ідея - клумби розвести!

КВІТКА. Ідея - твоя, а клумба – мамина.

УЛЯ. Раз так… тоді в мене є ще одна ідея – зараз зірву тебе, і не буде маминої клумби.

КВІТКА (зітхає).Я згодна. Нікому більше мене поливати, адже твоя мама поїхала.

УЛЯ. А з чого це ти вирішив, що моя мама поїхала?

КВІТКА. Та вона з величезною валізою вийшла з будинку.

УЛЯ. У магазин пішла, напевно.

РУСЯ. Улю, в магазин з валізами не ходять.

УЛЯ. На що це ви натякаєте?..

Виходить ТІТКА НАСТЯ. Уля підбігає до неї.

УЛЯ. Тітко Настю-ю-ю!

ТІТКА НАСТЯ. Здрастуй, дівчинко моя! А ти що, вирішила залишитися?

УЛЯ. Де залишитися?

ТІТКА НАСТЯ. У місті. Я з вікна бачила, як твоя мама з валізою - ось такою! - до вокзалу пішла. Та хіба «пішла»? - побігла. Те, що Мар’яна Василівна на курорт вирушила – то я це знаю. А те, що твоя мама від нас їде – не знала. То виявляється, ви з татом самі на господарстві залишилися?

УЛЯ. Тато поїхав до бабусі у село лагодити дах.

ТІТКА НАСТЯ. Дівчинко моя, отож, тепер ти будеш за тата й за маму.

РУСЯ. Улю, твоя мрія, здається, здійснюється … (тітці Насті) Знаєте, тітко Настю, Улі завтра аж вісім років виповнюється.

ТІТКА НАСТЯ. То наша Уля доросла вже!

УЛЯ (тупотить ногою). Ніяка я не доросла! То моя мама на вокзал пішла?..

Уля тікає.

ТІТКА НАСТЯ. Зачекай!..

За Улею прямують Тітка Настя, Руся й Квітка.

Сцена 3

Звучить лірична музика.

Туди-сюди ходять пішоходи з валізами. Уля заглядає в їхні обличчя.

УЛЯ (звертається) до пішоходів).Ви мою маму часом не бачили? А ви мою маму не бачили?

Пішоходи заперечливо хитають головою.

УЛЯ (голосно кличе).Мамо-о-о!

Виходить МІЛІЦІОНЕР.

МІЛІЦІОНЕР. Така маленька дівчинка, а на вокзалі зовсім сама.

УЛЯ. Завтра мені виповнюється всього-на-всього вісім років. І я втратила свою маму…

МІЛІЦІОНЕР. Ну що ж, дівчинко, будемо шукати твою маму. Розкажи, яка вона.

Міліціонер відкриває блокнот.

УЛЯ. Моя мама добра…

МІЛІЦІОНЕР (записує в блокноті).Добра…

УЛЯ. Дуже добра!

МІЛІЦІОНЕР. Дуже добра…

УЛЯ. Дуже вродлива й турботлива.

МІЛІЦІОНЕР. А ще яка?

УЛЯ. Найкраща у світі!

МІЛІЦІОНЕР. Я тебе зрозумів 9складає свої руки рупором і проголошує). Найкраща у світі мама, підійдіть до нас! Повторюю: найкраща у світі мама, підійдіть до нас!

На заклик міліціонера збігаються МАМИ й оточують Улю.

УЛЯ (розглядає Мам). Але тут немає моєї мами…

МІЛІЦІОНЕР. Раз твоєї мами немає, вибирай, яку захочеш: ось ця мама ніколи не примушує вчити уроки, а ця – не вимагає мити посуд, ось ця мама дозволяє весь час гуляти на вулиці - дуже рекомендую!

УЛЯ. Я хочу свою маму! Свою маму, розумієте?

МІЛІЦІОНЕР. Тоді будемо її шукати. Якщо зустріну твою маму – обов'язково повідомлю. Тільки не сумуй.

Міліціонер з Мамами йде.

УЛЯ. Як тут не сумувати?.. Тільки плакати й залишається…(витирає сльози). Я не стримала своєї обіцянки, і моя мама від мене поїхала. Що я татові скажу? Не вберегла свою маму… по заслузі мені, по заслузі… Мамо, мамо, повернися!!!

До Улі підходить Мама.

МАМА. Улю?.. Дочко, що ти тут робиш?

УЛЯ (обіймає маму)/Мамо! Не їдь, мамо! Я буду мити посуд, учити уроки, я забуду Русю, тільки не залишай мене!

МАМА. Що ти придумала? Я ніколи не мала наміру тебе залишати.

УЛЯ. Не мала? А чому ти вирішила від мене поїхати? І де та величезна валіза?

МАМА. Та це я Мар’яну Василівну проводжала, а валіза її була. Валізу я до вокзалу донесла, поки вона за продуктами ходила…

УЛЯ. Правда?

МАМА (бере Улю за руку). Звичайно, правда. Пішли додому…

УЛЯ. Уроки робити?! (ляскає в долоні) Ура!!! Мамо, а ти сьогодні перевіриш щоденник у Русі, вона так про це мріє?

Звучить лірична музика.

Мама ніжно обіймає Улю. Вони беруться за руки та йдуть.

Сцена 4

Виходять Чашка, Ложка, Банка варення й Квітка.

ЧАШКА. Що трапилося з нашою Улею? Прибігла на кухню, посуд миттєво помила, тепер уроки з однокласницею вчить.

ЛОЖКА. А з мамою як ласкаво розмовляє, чули: «Так, мамо», «Добре, мамо»!

БАНКА ВАРЕННЯ. Ніби підмінили нашу Улю.

КВІТКА. Недовго це буде, ой, недовго. Настрій у неї як зміниться, і все…ми пропали!

Виходить Уля.

УЛЯ. Ой, давно не бачилися! Як поживаєте?

Чашка, Ложка, Банка варення й Квітка відсторонюються від Улі.

УЛЯ. Ви чого це мовчите?.. Не ображайтеся на свою господарку. Вибачте мені…

Виходять Мама та Руся.

МАМА. А двічі по чотири?

РУСЯ. М-м-м… вісім!

МАМА. А двічі по сім?

РУСЯ. Чотирнадцять!

МАМА. Молодець, Русю!

КВІТКА (звертається до Мами). Ми такі раді, що ви нікуди не поїхали.

МАМА. Я б ніколи не залишила доньку одну, та ще й у день її народження.

РУСЯ. А вона так про це мріяла…

УЛЯ. Це все в минулому. Без мами – це не життя. Мамо, пообіцяй, що завжди будеш поруч із мною!

МАМА. Обіцяю.

УЛЯ. Пообіцяй, по-справжньому!

МАМА(обіймає Улю) По-справжньому обіцяю. Ну що, друзі, пора пити чай?

БАНКУ ВАРЕННЯ. З малиновим варенням!

УЛЯ, РУСЯ (плескають у долоні). Так, чай з малиновим варенням!

Звучить весела музика.

Герої сідають за стіл.