Дебют

Тексти п'єс в авторській редакції

Тетяна Щастіна

"Таємничий ключ"

Час дії: Початок 21-го століття.
Місце дії: місто Київ
Дійові особи:
Лана – дівчина 22 років, що тільки закінчила вуз, економіст,розумна, добра, тільки-но починає самостійне життя, покинувшибатьківський дім.
Саша – розумний, перспективний молодий чоловік 25 років. Амбітний, вірний, романтичний.
Яна – подруга Лани, 25 років, легковажна, гламурна, заздрісна, мріє дістати гідного чоловіка. Обертається в бізнес-колах, налагоджує свій бізнес.
Віра – власниця першої квартири, близько 50 років, вчителька англійської мови в коледжі, на пенсії. Хитра, брехлива, дуже жадібна.
Анфіса – власниця другої квартири, близько 45 років, проста тітка, живе в селі, є чоловік-п'яниця, син 20 років.
Юлія – паралельна квартиронаймачка в другій квартирі, близько 37 років, ділова, неконфліктна, заповзятлива бізнес-леді.
Сусіди
Сестра Анфіси
Внутрішній голос Лани

ДІЯ 1.

Сцена 1

Місце дії: квартира Віри.
Дійові особи: Віра, Лана.

ВІРА. Заходь.

Виходить Лана з валізою.

ВІРА. Значить, так. Тут майже все – нове. У ванній кімнаті плитку тільки-но лише покладено. На балконі нещодавно скло встановили. Є весь посуд, сковорідки, каструлі. Можеш всім користуватися. Гроші – за місяць вперед в іноземній валюті. По лічильниках я сама сплачуватиму.

ЛАНА. Добре.

ВІРА. Тобі дуже пощастило. Ми – порядні люди, нікого ніколи не образимо. Якщо ти даси нам мільйон, ми повернемо тобі мільйон і одну копійку. Я раніше викладала англійську мову в коледжі, зараз на пенсії. Роки вже не ті, та і суглоби хворі. А ліки такі дорогі зараз! І дорожчають, і дорожчають.

ЛАНА. Так, я вас розумію.

ВІРА. У верхньому відділенні шафи лежать речі колишньої квартирантки. Ними теж можеш користуватися.

ЛАНА. Вони ж чужі!

ВІРА. Вже мої. Вона мені не заплатила за місяць, ще й по телефону наговорила на купу грошей. Спочатку вона від нас ховалася, але ми вийшли на її співмешканця, приїхали до нього у приватний сектор, я так глянула на нього і кажу: «Та щоб ти згорів зі своїм будинком разом!». І що ти думаєш, дівчинко, – не будинок, але сарай у нього все-таки згорів. А потім ця дівчина лягла в лікарню, і ми змінили замок. І, звичайно, ми не збираємося віддавати її речі. Там і її музичний центр – можеш всім користуватися. Мені здається, ти – людина порядна. Я тобі все це розповіла, просто щоб ти знала.

ЛАНА. Не хвилюйтеся, в мене – стабільна зарплатня.

ВІРА. Це добре, а то ж мені постійно потрібні гроші на ліки.

ЛАНА (Дає гроші). Видужуйте, я вам платитиму вчасно. Ось – розпишіться.

ВІРА. А це що таке?

ЛАНА. Розписка в тому, що ви узяли в мене гроші.

ВІРА. А навіщо вона тобі?

ЛАНА. Так, невелика формальність.

ВІРА (Підписуючи розписку). Гаразд. Дивися, щоб тут все чисто було, і гам не піднімай, щоб сусіди не скаржилися. Йдемо, покажу, як відмикати поштову скриню. Та захопи валізу – поставиш у коридорі, бо ще паркет мені тут зіпсуєш.

Сцена 2

Місце дії: побачення.
Дійові особи: Лана, Саша.

САША. Слухай, а в тебе очі різного кольору.

ЛАНА. Я знаю.

САША. Але це можна помітити, тільки якщо дуже довго й пильно в них дивитися. А ти знаєш, якщо у кішки різні очі, це ознака чистоти породи. Значить, і ти в мене породиста.

ЛАНА. Звичайно, блакитної крові.

САША. Вперше в житті зустрічаю дівчину з очима різного кольору!

ЛАНА. А, може, я і є єдина така.

САША. Звичайно, принаймні, для мене.

Сцена 3

Місце дії: зупинка.
Дійові особи: Віра, Лана.

Йде сильна злива. Лана стоїть на зупинці під маленькою парасолькою, вся мокра, чекає на Віру, щоб віддати їй гроші за квартиру. Віра спізнюється майже на годину.

ВІРА. Ой, а ти давно стоїш?

ЛАНА. Майже годину. Я прийшла в призначений вами час.

ВІРА. Я була в басейні і не помітила, як час пролетів.

ЛАНА. Я тут теж наплавалася, поки на вас чекала.

ВІРА. З цього місяця платитимеш більше.

ЛАНА. Знову? Ви ж минулого місяця мені підвищували плату.

ВІРА. Те, що ти нам заплатила минулого разу, ми вже давно витратили – такі крихти. Тільки за телефонні розмови, електроенергію, за воду – і все.

ЛАНА. Може, вам спробувати менше розмовляти по телефону?

ВІРА. Що ти таке кажеш! Я ж пенсіонерка, з дому майже нікуди не виходжу, адже мені треба якось спілкуватися. Твоїх грошей вже давно немає, ми про них і забули.

ЛАНА. У такому разі, можливо, вам треба якось враховувати при плануванні вашого бюджету, що я заробляю дещо повільніше, ніж ви витрачаєте. Ви ж порушуєте угоду, де суму квартплати зафіксовано на рік.

ВІРА. Ти можеш подати на нас до суду, але ми всеодно виграємо, тому щобо я – інвалід. Отже, плати більше або з'їжджай, ми знайдемо собі порядного квартиранта.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. З'їжджай, вони на цьому не зупиняться.

ЛАНА. (Внутрішньому голосу.) Ні, почекаю ще, все налагодиться, звикла я до цієї квартири, майже півроку живу. (Вірі.) Добре, я заплачу вам, скільки ви хочете. Ось - гроші, й розпишіться. (Віра бере конверт, заглядає, розписується на клаптику паперу). До побачення.

Сцена 4

Місце дії: квартира Віри.

Дійові особи: Лана, Саша, Яна.

Робочий ранок. Лана щось шукає. Заходить Саша.

ЛАНА. Ти не бачив ключ від квартири моїх батьків? Нещодавно бачила, а куди поділа – не пам’ятаю.

САША. Я теж не бачив, але гадаю, то – добрий знак. Нема чого тобі про них думати, вони ніколи тебе не підтримували. В тебе тут – нове життя.

ЛАНА. Так, але після того, як від них поїхала, я дуже сумую за ними. Раніше і не помічала, від скількох проблем вони мене врятовували. Треба хоча б їм подзвонити. (Помічає на стіні картину, що криво вісить.) Цікава картина, незвичайна. А це не вона у вас в офісі висіла?

САША. Вона.

Саша намагається повісити картину рівно.

ЛАНА. А чому ти її додому приніс?

САША. Директриса подарувала. У нас там ремонт буде. І вона сказала, що під новий інтер'єр картина не підійде.

ЛАНА. Директриса? Сьогодні пізно будеш?

САША. Ти же знаєш, у нас щопонеділка ввечері нарада за підсумками роботи за минулий тиждень.

ЛАНА. Ледь не забула: у нас графік відпусток на літо складають. Ми коли з тобою у відпустку поїдемо?

САША. Кохана, я поспішаю, давай потім поговоримо.

ЛАНА. Гаразд. Тільки коли? Останні два місяці через твою роботу ми бачимося здебільшого за сніданком і у вихідні.

САША. Люба, ти же знаєш, мені зараз украй важливо зробити хорошу кар'єру.

ЛАНА. І навіщо тобі ця кар'єра? Адже ми не бідуємо, нормально живемо.

САША. Рідненька, ми нормально існуємо, а я хочу, щоб ми з тобою добре жили. Зажди ще трохи. Наша компанія розширюється, невдовзі мене підвищать. Все налагодиться, ось побачиш. Влаштуємо з тобою таке свято! До вечора!

Саша йде, стикається в дверях з Яною. Яна принесла фен, який брала напередодні у Лани.

ЯНА. Привіт, подруго!

ЛАНА. Привіт!

ЯНА. Ну, і красень він у тебе. Як ви тут? Не сваритеся?

ЛАНА. Начебто ні.

ЯНА. А що це за картина у вас з'явилася? Розбагатіли?

ЛАНА. Саші директриса подарувала.

ЯНА. Теє молоде стерво, про яку ти розповідала? Це дуже підозріло. Вона мені одразу не сподобалася. А від нього жіночими парфюмами ніколи не пахне? А вночі по телефону ні зіз ким не розмовляє?..

ЛАНА. Що ти, Яна, ні, звичайно.

ЯНА. Всеодно, переконатися в його почуттях не завадить. Ви, до речі, коли у відпустку їдете?

ЛАНА. Поки невідомо. Я сьогодні запитала Сашу, але він поспішав і не відповів. А ввечері він пізно приходить, тому не знаю, коли це з’ясується.

ЯНА. Ця картина, пізно приходить, про відпустку говорити не хоче – все це дуже дивно, подруго. Треба влаштувати йому перевірку.

ЛАНА. Що ти ще вигадала?

ЯНА. А, може, тобі приємно бути третім зайвим? Чи третій – не зайвий, третій – запасний? Так і просидиш до пенсії на лаві запасних. А раптом він тобі просто голову морочить, а ти на нього час витрачаєш, поки твоя доля навколо будинку ходить?

ЛАНА. Дурниці все це!

ЯНА. Чим раніше ти про все дізнаєшся, тим легше переживеш.

ЛАНА. Я ні про що не хочу дізнаватися. Нам добре разом.

ЯНА. Але перевірити його почуття не завадить. Значить так. Скажи йому, що ти чекаєш дитину. Його реакція розповість тобі багато чого, повір мені. Все одразу стане по своїх місцях.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. Не слухай її. Довіряй собі. Адже ти любиш його, довіряй і йому.

ЛАНА. (Яні.) Добре, я подумаю.

ЯНА. Що тут думати? Дивися, аби запізно не було. Ти ж нічим не ризикуєш, врешті-решт. Адже ти насправді не чекаєш ніякої дитини. Проте дізнаєшся його справжнє відношення до тебе. Інакше відтепер житимеш у підозрах.

ЛАНА. Гаразд, скажу.

ЯНА (задоволено.) Ось і молодчинка. Пішли, підвезу тебе.

Сцена 5

Місце дії: зупинка.

Дійові особи: Віра, Лана.

ЛАНА. Добридень, як ви – одужуєте після операції?

ВІРА. Здрастуй, намагаюся, але ж ліки – такі дорогі, такі дорогі.

ЛАНА. Тримайте гроші.

ВІРА. (Порахувала.) Треба ще сто гривень доплатити.

ЛАНА. За що це я маю доплачувати?

ВІРА. За інфляцію. Ти ж пізніше на цілий тиждень принесла гроші.

ЛАНА. Але ж ви тоді були у лікарні і самі призначили зустріч сьогодні.

ВІРА. Так. Проте, в країні криза, інфляція – кожного дня.

ЛАНА. Мені здається, що у вас як у пенсіонера дуже обмежені знання з економіки. Тому як фаховий економіст запевняю вас, встановлений вами зріст інфляції можливий тільки в людини з бурхливою фантазією. А з мене вже досить! Я з’їжджаю!

Лана вихоплює конверт з грошима й збирається йти. Віра зупиняє її.

ВІРА. Добре, добре. Мабуть, ти – права. Я десь помилилась у своїх підрахунках. Не треба так реагувати і нікуди з’їжджати. Залишайся й живи собі. Тобі ж подобається квартира.

ЛАНА. (Повертає гроші, дає розписку.) Розпишіться.

Лана йде, загубивши розписку.

Сцена 6

Місце дії– квартира Віри.

Дійові особи:Лана, Яна.

ЛАНА. Все, не можу так більше, вони мене дістали! Скільки ж можна з мене знущатися! Я вирішила з'їжджати, якомога швидше.

ЯНА. Не драматизуй ти так. Проблема тільки у тому, що вони хочуть більше грошей. Так, заплати їм більше. Тобі ж подобається тут жити.

ЛАНА. У мене зарплатня має якісь межі. І вона не встигає зростати за їх потребами. А зупинятися вони, схоже, не збираються.

ЯНА. Так попроси Сашу допомогти. Врешті-решт, він теж тут живе. І дивно, що не ти – у нього.

ЛАНА. Він тут вже не живе. І не стала б я вплутувати його в свої проблеми, ти ж знаєш. Ще подумав би, що я його використовую.

ЯНА.(Ледве стримуючи радість.) Значить, перевірку не пройшов.

ЛАНА. Значить, не пройшов(починає ридати).

ЯНА. Облиш, подруго. Невже ти його всеодно кохаєш?

Лана, ридаючи, киває головою.

ЯНА. Так, піди і зізнайся у всьому, скажи, що пожартувала.

ЛАНА. Хороший жарт, нічого не скажеш! Мабуть, він дійсно мене не любить. І добре, що я дізналася про це зараз. Спасибі тобі, Янусю. Все я правильно зробила.(Знову починає ридати) Тільки як же я тепер без нього?!

ЯНА. Гаразд, я все улагоджу, не переймайся, дай-но мені номер його телефону. І квартирку тобі підшукаю, не хвилюйся.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. Поясни все Саші сама, він тобі пробачить.

ЛАНА. (Внутрішньому голосу.) Ні. Я не зможу. Яна краще це зробить, вона нас примирить.

ЯНА. Все, я побігла, бо треба й твої справи вирішити, ще й про свої подбати. Тримайся тут.

Сцена 7

Місце дії: кафе.

Дійові особи: Яна і Саша.

ЯНА. Значить, остаточно вирішив: не повернешся? Не твоя це дитина. Від іншого. А тебе вона використати хотіла, щоб дитина не росла байстрюком.

САША. Не може бути!

ЯНА. А Лана не дуже й засмутилася. Не ти, так інший дурень знайдеться. Не переймайся ти так. Краще поїхали до мене, розслабимося. Забудеш про свою Лану за п'ять хвилин. Поїхали, поки запрошую, потім сам йти від мене не захочеш (намагається обійняти Сашу).

Саша відштовхує її.

ЯНА. (Роззлючена відмовою Саші.) Гаразд, теж мені два голубки! Я вам крильця ще обрубаю! (набирає номер телефону.) Алло, Анфісо, добридень. У мене є дуже хороша дівчинка для вашої квартири... (Йде)

Саша п’є і намагається прийняти рішення. В його голові звучать голоси.

Голос ЛАНИ. Я чекаю дитину.

Голос САШІ. Навіщо? Ще рано! Тепер ні кар'єри, ні грошей!

Голос ЛАНИ. Я чекаю дитину.

Голос ЯНИ. Не твоя це дитина.

Голос САШІ. Зараз не час! Тепер ні кар'єри, ні грошей!

Голос ЯНИ. Забудеш свою Лану за п'ять хвилин. Поїхали, розслабимося. Забудеш Лану. Поїхали, розслабимося.

Сцена 8

Місце дії: квартира Віри.

Дійові особи: Віра, Лана, сусіди.

Квартира, з якої виїжджає Лана. Лана стоїть з валізою.

ВІРА. А де кавоварка, яка тут стояла, коли ти заїхала?

ЛАНА. Я кави не п'ю. Хочете – шукайте, якщо була – знайдеться.

Віра стала навколішки і почала шукати в тумбочці.

ВІРА. А, ось вона!

Лана протягує їй ключі, Віра бере їх.

ВІРА. Добре, а за воду і електроенергію за минулий місяць ти мені ще маєш заплатити.

ЛАНА. Що? Але ж я вам давала все в іноземній валюті, а ви самі потім сплачували за лічильниками!

ВІРА. А за останній місяць ти мені повинна заплатити ще і в гривні по лічильниках!

Лана намагаєтьсяпробує втекти, але Віра загороджує їй шлях. Лана в паніці починає бігати й дзвонити в двері всім сусідам на поверсі. Вийшло декілька сусідів, які прийняли, за умовчанням, бік Лани.

ВІРА. І квартплату за останній місяць ти мені теж не заплатила!

ЛАНА. Якби я хоч на день затримала оплату, ви б мене давно вже вигнали!

ВІРА. Якщо ти мені платила, то покажи розписку за останній місяць.

ЛАНА. Я всі ваші розписки за кожен місяць відправила до податкової інспекції рекомендованим листом. Незабаром ви запрошення туди отримаєте разом з повісткою до суду, чекайте. Якраз розповісте там, як ви отримали від держави квартиру безкоштовно, а зараз їй же податки не сплачуєте.

Віра після цих слів впала в якийсь ступор. Скориставшись паузою, Лана тікає.

Сцена 9

Місце дії: квартира Віри.

Дійові особи: Віра, Саша, нова квартирантка.

На сцені Віра з новою квартиранткою.

ВІРА. Значить, так. Тут майже все – нове. У ванній кімнаті плитку тільки-но покладено. На балконі нещодавно встановили скло. Є весь посуд, сковорідки, каструлі...

Забігає Саша, розуміє, що Лана з'їхала, вибачається, йде засмучений в роздумах.

ДІЯ 2

Сцена 1

Місце дії: квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Анфіса.

На сцені Анфіса з «Київським» тортом. Виходить Лана з валізою.

ЛАНА. Добрий вечір, Анфісо, я Лана.

АНФІСА. Здрастуйте. Дуже приємно.

ЛАНА. Ось, будь ласка, гроші, як ми вчора ввечері з вами домовилися, за місяць вперед.

АНФІСА. Річ у тому, що я живу в селі, як ви знаєте, і не стежу за цінами на оренду квартир. А сьогодні я приїхала до Києва і дізналася, що ціни зараз набагато вище за ту, що ми обговорили з вами вчора.

ЛАНА. Перепрошую, але ми не просто обговорили, а вже домовилися з вами про ціну.

АНФІСА. Так, але я б хотіла хоча б на половину більше. Це всеодно буде нижче за ринкову ціну.

ЛАНА. (Швидко оглянувши квартиру.) А у вас холодильник є?

АНФІСА. Немає.

ЛАНА. Але ж наближається літо. Вже тепло, і на балконі продукти зіпсуються. Тому максимум, що я можу вам доплатити, це десять відсотків. А коли купите холодильник, тоді ще десять. Це все.

АНФІСА. Добре, ви маєте рацію, без холодильника, звичайно, незручно. Ось ключі, замок ми тільки сьогодні поставили новий. Якщо вам щось знадобиться, можете дзвонити сестрі. Вона живе в Києві, ось номер її телефону. Ми – люди порядні, тому завжди будемо раді допомогти. І ще одне. Якщо хтось питатиме, то ви – моя племінниця, приїхали погостювати в Києві.

ЛАНА. Добре.

Анфіса йде.

Сцена 2

Місце дії: квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Яна, сусіди.

Стук в двері. Лана відкриває. Прийшла Яна.

ЯНА. Привіт, а дзвінок що – не працює? Це дрібниці. То як тут тобі в новій оселі?

ЯНА непомітно ховає телефон ЛАНИ собі в сумку.

ЛАНА. Нормально. Могло бути й гірше.

ЯНА. Площі, звичайно, трохи менше, але мені ця квартира навіть більше подобається. Вона така маленька, затишна, звикнеш.

ЛАНА. Погано, що холодильника немає, обіцяли купити через місяць. І угоду теж тоді підпишемо, зараз не встигли, вона поспішала.

ЯНА. А навіщо тобі холодильник? Раніше для Сашка куховарила, а зараз сама чого-небудь поклюєш, та й годі. Бачиш – ось тобі й перша користь від твоєї свободи.

Лана зітхає.

ЯНА. Гаразд, я, власне, на хвилинку, тільки дізнатися, як ти тут влаштувалася.

ЛАНА. Зрозуміло, в тебе, як завжди, повно справ. Йдемо, проведу тебе до ліфта. Так втомилася з цим переїздом, ще й всі ці хвилювання, нерви вже на межі, сил немає. Зараз, почекай, піджак скину, жарко.

Виходять з квартири, двері залишаються відчиненими. Лана в домашніх капцях. Викликають ліфт. Раптом чути звук дверей, що закрилися через протяг. В цей момент Саша, сидячи в поки що порожньому нічному клубі, згадує Лану, відчувши, що з нею щось не гаразд. Лана, розуміючи, що ключі залишилися в квартирі, стоїть, не ворухнувшись.

ЯНА. У тебе ключ є?

ЛАНА. Звичайно, є. В квартирі. Янусю, допоможи мені, будь ласка, навіть не знаю, що мені тепер робити.

ЯНА. (дзвонить зі свого мобільного.) Алло, здрастуйте, нам потрібно допомогти відчинитив двері, вони закрилися, а ключі всередині залишилися. Скільки коштує така послуга? Так, нас влаштовує. Який ще важливий нюанс? А-а, зрозуміло. (Вимикає телефон, говорить Лані.) Після потрапляння в квартиру необхідно буде підтвердити їм своє право на житло в ній, що ти – не який-небудь злодій, а живеш тут на законних підставах. Ото ж – виходу немає, треба вибивати двері, дзвони сусідам.

ЛАНА. Але я тут ще нікого не знаю.

ЯНА. От як раз і познайомишся. А що – оригінальненько.

Дзвонять в найближчі двері. З’являються сусіди. Великий сусід почав намагатися висадити плечем двері. На шум вибігла сусідка з іншої квартири.

СУСІДКА. Візьміть ось топорик, можна спробувати віджати язичок замка.

Сусід Великий, зламавши замок, відкриває двері.

ЛАНА. Щиро вам дякую!

Сцена 3

Місце дії: квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Юля, Анфіса.

Хтось стукає у двері.

ЛАНА. (Підпираючи двері зі зламаним замком.) Хто тут?

ЮЛЯ. Здрастуйте, мене звати Юля. Ви - племінниця Анфіси – власниці квартири? Я зараз у неї орендую цю квартиру і вимушеназ була її звільнити на час вашого приїзду. Я чула, у вас тут проблеми з замком. Так от, я хочу забрати хоча б свій телевізор, щоб з ним нічого не трапилося, поки ви там їх вирішите.

Звучать думки ЛАНИ. Оце так історія! Якщо вона говорить правду, то і ці «порядні» кинули і мене, і її відразу. Але як вона так швидко була проінформована? Ото справи! А, може, вона все бреше, і просто це якась аферистка. Знаючи, що в кожній квартирі телевізор знайдеться, захотіла, користуючись випадком, винести його під цілком переконливим приводом? А що? Цілком реально, поки людина (тобто я) в шоці, нікого тут не знає, треба діяти дуже швидко. Оскільки вона так швидко дізналася про те, що трапилося, значить, цілком могла знати й про те, що я тільки-но заїхала. Тут прямо банда ціла, напевно! Що ж робити?

ЮЛЯ. Дівчино, ти ще тут? То ти будеш вдома? Я скоро прийду за своїм телевізором.

ЛАНА. Дуже приємно, нічого не скажеш! Оце я уклепалася! (Дивлячись на стаціонарний телефон.) Так, цей від міжміських розмов відключений, значить, Анфісі в село не додзвонишся. Доведеться говорити з її сестрою. (Набирає номер). Доброго вечора! Вибачите, що турбую, це Лана з квартири вашої сестри. Тут дзвонила якась Юля, говорить, що теж орендує цю квартиру і хоче забрати свій телевізор. Як це розуміти і що мені робити?

СЕСТРА. Я нічого не знаю. Дзвоніть Анфісі і з нею все вирішуйте.

ЛАНА. Але я не можу їй додзвонитися, цей телефон відключений від міжміських розмов, а мобільний я загубила. Ця Юля вже сюди йде, що це тут взагалі відбувається?

СЕСТРА. Я нічого не знаю. Розбирайтеся там самі, нічого ще мене вплутувати!

ЛАНА (поклавши слухавку.) Ось тобі і ще одні «порядні».

Дзвонить міський телефон.

АНФІСА. Лана, я не зрозуміла! Що там у тебе вже трапилося?! Не встигла заїхати, у тебе вже якісь проблеми! Що все це означає? Мені дзвонять і говорять, що ти там зі своєю подругою бігаєш гола по коридору з чоловіками! Поясни мені зараз же, що ти там таке влаштувала?! Мені не потрібні неприємності!

ЛАНА. Здрастуйте, Анфісо. Мені шкода, що вас потурбували через такі дрібниці. Тут, вочевидь, якесь непорозуміння. По-перше, я була не гола, а в діловому одязі, просто без піджака, і в домашніх капцях. По-друге, єдиним чоловіком там був сусід, який допоміг відкрити замок, що закрився, коли я вийшла провести до ліфта свою подругу. З ким не буває? Цілком життєва ситуація: через протяг з вікна зачинилися двері, і замок автоматично спрацював. Звідки ж мені було про це знати? Двері не пошкоджені, замок цілий, просто потрібно його прикрутити до дверної коробки. Мені хотілося б знати зовсім інше. Тут якась жінка Юля дзвонила, сказала, що вона орендує цю квартиру і хоче забрати свій телевізор. Ви можете мені це пояснити?

АНФІСА. Так... Звичайно... Віддайте їй її речі, якщо вона за ними прийде. Це її речі, вона просто їх не забрала поки що. Я вам потім все поясню.

ЛАНА. І що ж тут, окрім телевізора, ще належить їй?

АНФІСА. Посуд, постільна білизна, всі ковдри, подушки, може, вона й диван забере. Їй просто поки нема куди було це все подіти, тому воно в моїй квартирі.

ЛАНА. Дуже цікаво, а на чому ж мені тоді спати, якщо вона вивезе свій диван?

АНФІСА. Ми тоді якось це вирішимо.

Стук в двері.

ЛАНА. Вибачте, хтось прийшов. (Кладе слухавку.) Оце так історія!

Лана відкриває Юлі.

ЮЛЯ. Я хочу забрати всі свої речі.

З квартири виносять всі меблі. Стук в двері. Заходить Анфіса.

АНФІСА. Лана, як ти тут?

ЛАНА. Нормально. Як бачите, Юля вивезла всі свої речі.

АНФІСА. Швидко ж вона. Ти пробач мені, Лано, не думала я, що все так обернеться. Адже Юля в мене орендує цю квартиру вже сім років і здає її подобово. У неї таких ще три квартири. І я почала боятися, що, оскільки я сама багато років не живу в своїй квартирі, то вона може через суд забрати в мене її, заручившись підтримкою сусідів. Прямо сказати їй про це я не наважилася, ось і вигадала цю історію з візитом племінниці. Думала, ти поживеш з її меблями, поки мій син одружиться й туди переїде. В мене немає можливості купити меблі в цю квартиру, а без меблів треба довго шукати квартиранта. Я ж в селі живу, не можу цим займатися. До того ж, я думала, що син через рік одружується, а він через місяць надумав. Ми зараз будемо до весілля всі готуватися. Ти вже там поживи з місяць, але якщо ти раніше зможеш з'їхати, щоб ми там все підготували до весілля, то було б добре.

ЛАНА. Все зрозуміло. Окрім одного. Як тут система сповіщення так швидко спрацювала, що Юля відразу прибігла, як тільки замок зламали? Та й ви так скоро подзвонили з якоюсь дивною інформацією про голих чоловіків?

АНФІСА. Це ж та сусідка, що вам допомагала відкривати двері. Вона наглядає за цією квартирою, щоб нічого не трапилося, Юля її попросила. Ти пробач мені, якщо можеш.

Сцена 4

Місце дії: нічний клуб.

Дійові особи: Яна, Саша.

Нічний клуб, багато людей. Звучить динамічна музика. Саша сидить один, сумує. Раптом помічає п'яну Яну, підходить до неї.

САША. Де Лана? Куди вона переїхала? Я її скрізь шукаю. Що в неї з телефоном?

ЯНА. Привіт, красунчику! Навіщо вона тобі здалася? Поїхали краще до мене! Побавимось!

САША. (Трясе Яну за плечі.) Я питаюз, де Лана? З нею все гаразд?

ЯНА. Тільки не треба тут кіногероя зображати! Не пройшов ти перевірку – то ж бувай!

САША. Яку ще перевірку? Ти про що?

ЯНА. Про дитину – вигадали ми все, щоб перевірити, чи любиш ти Лану насправді. І ти, виявилось, не любиш. А вона – дурепа, страждає.

САША. Де вона? Адресу мені, хутко!

ЯНА. (Намагається відкрити сумочку, все падає з рук.) Зараз, десь в мобільному записана.

Саша вихоплює у ЯНИ сумку, раптово знаходить в ній телефон ЛАНИ.

САША. Так ось що з її телефоном!

САША знаходить адресу в телефоні ЯНИ, віддає їй сумку.

САША. Краще тобі не попадатися мені більше на очі, «подруго». (Йде)

ЯНА. От дурень! А ще говорять, що це жінки не бувають водночас гарними й розумними.

Сцена 5

Місце дії: квартира Анфіси.

Дійові особи: Лана, Саша.

Лана сидить на своїй валізі в порожній квартирі Анфіси.

ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС ЛАНИ. Послухай... Послухай мене хоч раз. Навіть коли здається, що проти тебе – всі навкруги, ти маєш знати: завжди є одна людина, що вірить у тебе безумовно. Її віри цілком достатньо для здійснення всіх твоїх бажань. Ця людина – сама ти.

Лана замислюється і раптом знаходить у себе в кишені давно загублений ключ від батьківської квартири. Забігає Саша.

ЛАНА. Я знайшла ключ...

САША. Це – добрий знак. Подзвони батькам. Бути на зв’язку з близькими – дуже важливо.

ЛАНА. Мабуть, вже запізно. Вони скажуть, що я дзвоню, як тільки проблеми виникають.

САША. В тебе зараз немає проблем, адже я з тобою. Просто подзвони подякувати.

Завіса.