Дебют

Тексти п'єс в авторській редакції

Костянтин Солов’єнко

"ЕКСТРЕМІСТ"

(драма на сьогодні)

Екстремізм (від лат. extremus – крайній) – прихильність крайнім поглядам і, особливо, заходам (зазвичай в політиці). Серед таких заходів можна відмітити провокацію безладів, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни.

Вікіпедія

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Ігнат – соціолог, 34 роки
Леонід – Леонід Максимович, бізнесмен, 45 років
Політик – Дмитро Семенович, політик, близько 60 років; говорить впевнено, неквапно
Наталя – журналіст, дівчина Ігната, 26 років
Інна – опозиціонер
Голос – чоловічий голос по телефону, говорить ввічливо, низьким баритоном.

Чоловіки в пивній:
Вітьок
Вова
– веселий, беззлобний
Михайлич – самий старший з трійки

ДІЯ ПЕРША

Розкішний кабінет Леоніда, який сидить за столом хазяїна. За довгим приставним столом – Ігнат.

Леонід. Усе, що Ви пропонуєте, цікаво. Тільки ці атестації, навчання, культура – питання… майбутнього. Мене порядок цікавить, упевненість в завтрашньому дні. Ось тиждень тому подзвонив якийсь дурень, мовляв, замінований склад готової продукції. Шість годин вояки нишпорили з собаками! Шість годин завод стояв!!! Нічого не знайшли!!! …Не знаю, може зараз так податкова стала працювати.

Ігнат (ввічливо). Можна пошукати заводіїв… приховані конфлікти на підприємстві. Запобігання і вирішення конфліктів – мій коник…

Леонід. Не конфлікти мене цікавлять. Я хочу бути впевненим, що завтра і післязавтра так само як сьогодні я відвантажуватиму продукцію замовникові. Зрозуміло?

Ігнат. ...Тобто на підприємстві все завжди працює... ніяких терористичних атак, ніяких дзвінків… Соціальний порядок?

Леонід. Можна і так сказати.

Ігнат. Розумію… Тоді, у разі можливого виникнення… таких атак, потрібні дієві заходи для їх нейтралізації?

Леонід. ...Краще не доводити до атак.

Ігнат. Це Ви дуже вірно підмітили: упереджувати атаки.

Леонід. Точно, краще заздалегідь... соломку підстелити.

Ігнат. Чудове завдання: забезпечення соціального порядку у рамках усього підприємства.

Леонід. …Так. Це діло.

Ігнат. Леоніде Максимовичу, я готовий взятися за Вашу задачу. І завтра представити пропозиції... з термінами і вартістю.

Леонід. …Домовилися. Дзвоніть – зустрінемося.

Встають, прощаючись, потискують один одному руки. Ігнат виходить з кабінету.

ДІЯ ДРУГА

На алеї парку зустрічаються Ігнат і Наталя. Цілуються.

Ігнат. Привіт!

Наталя. Давай посидимо – так сьогодні набігалась: два інтерв'ю.

Сідають на лавку поруч.

Ігнат. А я сьогодні договір отримав.

Наталя. Жартуєш?

Ігнат. Майже все прихвачено. Соціальний порядок на заводі. Сподіваюся завтра отримати аванс.

Наталя. Великий договір?

Ігнат. Не менше місяця. І бабки нормальні.

Наталя швидко цілує його в щічку.

Наталя. В це важко повірити: соціологи знадобилися Батьківщині!

Ігнат. Поїхали до мене. Тільки попереджаю: окрім вермішелі у мене нічого немає.

Наталя. Дружок, сьогодні – ніяк. Зараз їду редагувати матеріал у номер.

Ігнат (змирившись). І добре. Зате завтра накуплю всякої всячини і загуляємо. Так?

Наталя. Домовилися. Так що там на заводі за безлад?

Ігнат. Телефонні дзвінки про мінування.

Наталя. Ти в дружинники записався чи що?

Ігнат. Дуже дотепно. Працюю з культурою підприємства. Намагаюся забезпечити соціальний порядок.

Наталя. Впораєшся? Ну та гаразд: гроші дають і добре. Я побіжу.

Наталя встає, Ігнат – слідом за нею.

Ігнат. Вже? Так швидко?

Наталя (цілує). Не гнівайся.

Ігнат обнімає її за талію.

Ігнат. А поцілувати?

Наталя притягує його за волосся і цілує ще раз.

Наталя. Дружок, нема коли.

Вона відстороняється і швидко йде. Обернувшись махає рукою.

ДІЯ ТРЕТЯ

Пивна. Ігнат з кухлем пива та папкою під пахвою підходить до стійки, за якою випивають троє чоловіків.

Ігнат. Мужики, тут вільно?

Михайлич. Давай.

Ігнат ставить свій кухоль, кладе папку на стіл і дістає з кишені поліетиленовий мішечок з в'яленою рибкою.

Ігнат. Я тут на зупинці у бабусі купив. Вона їстівна? Ніхто не пробував?

Вітьок. Почастуєш – спробуємо.

Вова хихикнув.

Ігнат. Без проблем – беріть.

Вітьок бере рибку, швидко чистить, відкушує, жує, запиває пивом.Усі за ним спостерігають.

Вітьок. Годиться.

Усі теж беруть рибку. Чистять, гризуть і запивають. Проходить хвилина.

Ігнат. …А чому всі такі похмурі?

Вітьок. Ми не похмурі, ми задумливі.

Вова. (хихикнувши) Вітьок, поїхали з нами, га? Без тебе клювати не буде.

Вітьок. Вова не заважай відпочивати… Дай набратися сил після трудового тижня.

Ігнат. Що соки вичавлюють?

Вітьок. Коли як. Он Михайлич лижі сушить… безробітний… Не знаєш що краще: соки віддавати... чи лапу смоктати.

Вова. (хихикнувши) Та ну, Михайлич на сантехніці інколи більше нашого має.

Михайлич. Дурний ти, Вова. Я – слюсар. Мені стабільність потрібна, а не халтури паршиві.

Вова. (хихикнувши) На кладовищі теж стабільність.

Вітьок. Михайлич, та не розпалюйся ти. Потепліє, я тебе на будівництво наше влаштую. Домовилися ж.

Михайлич. Це ти, Вітьок, як вітер: сьогодні тут, завтра – там. Я – кваліфікований слюсар.

Вітьок. Станеш кваліфікованим будівельником. Усе, Михайлич, досить, вже замучив. Дебати – закінчили… Рибка – хороша.

Ігнат. А що, зараз гірше ніж в совку?

Михайлич. Кому як. Он мій дружбан на металобрухті сидить, не скаржиться. Сусідній завод – "Червоний Жовтень" – розпиляв давно. Там же емалювальником і працював раніше.

Ігнат. Не жаль було?

Михайлич. Жаль. Тільки все одно розпиляв станки. Ти б бачив ДІП 500! Мій син казав: "Як паровоз". Раніше завод половину котлів для хімічної промисловості Союзу давав, на експорт скільки йшло. А на карданних валах тепер – супермаркет, …твою дивізію.

Вова. (хихикнувши) Михайлич, торгівля – двигун прогресу.

Вітьок. Вова не дратуй… Скоро продавати буде нічого. Он баби на експорт пішли.

Вова хихикнув, але говорити нічого не став, стримався.

Ігнат. Мужики, я узяв біленьку, полірнути.

Ігнат поліз у внутрішню кишеню. Вітьок його зупиняє.

Вітьок. Тихо, тихо! Під полою. А то зараз набіжать.

Усі по черзі дають свої кухлі, Ігнат наливає.

Михайлич. Мені п'ятдесят грамів.

Вітьок. Ну, за нас з вами і хрін з ними.

Вова тягнеться цокнутися.

Вітьок (зупиняє Вову). Куди? За них – не цокаючись.

Вова. (хихикнувши) Ну ти даєш.

Випивають не цокаючись і загризають рибкою.

Ігнат. А коли зовсім прикрутить, що робити будете?

Вітьок. Чорт його знає, товариш майор. Вова он неодружений, за кордон чкурнути може.

Вова. Дідька лисого: я англійську не знаю.

Вітьок. Дурень. Говорили тобі в школі: "Учи". Тепер з нами будеш... байдики бити.

Вова хихикнув.

Михайлич. (Ігнатові) А ти сам хто будеш? Чого випитуєш?

Ігнат. Мене Ігнат звуть. Я соціолог. Вивчаю суспільство.

Михайлич. Он чому ручки ніжні. А я було подумав, революціонер... Ходить тут один, агітує.

Вітьок. І ти бачив? Ну, блін, якобінець.

Вова хихикнув.

Вітьок. Так ти, Михайлич, стволами тепер цікавишся? Тепер я зрозумів, навіщо тобі недавно труба знадобилася.

Вова. (хихикнув) Це… гаубицю слюсарює.

Михайлич. Я його запитав, мовляв, ти за робітників, за справедливість, а за яку? Ми ж сімнадцятий рік пам'ятаємо, і що за ним був тридцять сьомий, і робітників з інжнерами і селянством до стінки ставили за милу душу а кого – в табори.

Вітьок. І чого він?

Михайлич. Відповідав довго, але я нічого не запам'ятав.

Вітьок. Значить, така ж сволота... Ігнат, там на денці мало б залишитися. Хлюпни. Вова, давай за пиріжками.

Вітьок дає Вові купюру. Той бере гроші.

Вова. Момент.

Вова йде. Ігнат наливає по черзі.

Михайлич. Мені крапельку.

Повертається Вова з чотирма пиріжками. Усі беруть кухлі.

Вітьок. Скажеш, Ігнат?

Ігнат. (зніяковівши) За еволюційний розвиток.

Вова хихикнув. Усі випивають і закушують пиріжками.

Вітьок. Інтелігенція.

Вова заспівав із ДДТ, пританцьовуючи.

Вова.
Революція, ти навчила нас
Вірити в несправедливість добра.
Скільки світів спопеляєм за раз
На святому вогні в твоє ім’я.

Вітьок. По всякому може піти… Ох, не дай бог.

Михайлич. Дурень ти, Вова! Тебе ці (тицьнувнув пальцем вгору) за бидло тримають, обібрали до нитки, а ти їм з цим (тицьнувнув пальцем в Ігната) підспівуєш. Коз-з-з-зел, блін.

Вова. Чого ти, Михайлич? Мені поки нормально.

Михайлич. Ні хати, ні дітей, ні освіти, ні мізків, ні-чо-го! Ростеш як бур'ян.

Вова теж заводиться.

Вова. Думаєш себе не вбороню? Не потрібно ля-ля! Ти мене краще не чіпай. Я і забити можу. І не лише тебе, базіку.

Михайлич. Чи я у тебе майбутнє вкрав? Чи олігархи наші? Мізками розкинь, вояко!

Вітьок. Все! …Забіяки... досить.

Вова. (Михайличу) Розберуся. Не бійся.

Ігнат допиває пиво і бере папку.

Ігнат. Хлопці, я піду.

Вітьок. Ігнат, ти нормальний мужик: я тобі з папкою ходити – не раджу. Дипломат заведи, чи щось таке.

Ігнат. А що?

Вітьок. Недобре це. На начальника схожий. Якщо почнеться, ...то можуть і прикінчити.

Вова хихикнув і мотнув головою.

Ігнат. Ну, гаразд. Бувайте.

Вітьок. І вам не хворіти.

Вова. Давай.

Михайлич киває головою. Ігнат бере папку і йде.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Квартира Ігната. За столом з різноманітними стравами Наталя та Ігнат п'ють вино. Застілля закінчується.

Наталя. Вечеря – шалена.

Ігнат. Дякую... Наталю, робота у мене ладнається. І цікаво виходить. Ти мені, може, порадиш щось по піару? Журнеці ж у цьому тямлять.

Наталя. Ще раз скажеш "журнець" – уб'ю.

Ігнат. Ну, забув, пробач. Так що з піаром? Я думаю, зв'язки з різними громадськими групами для соціального порядку… важливий інструмент.

Наталя. Звичайно. Новини, виступи керівництва, публікації – куди ж без них? З людьми ж працюєш.

Ігнат. Ти у себе подивися матеріали… може, західні є. Згода?

Наталя. Добре. Скину тобі на пошту кілька посилок... Так що у тебе там на заводі?

Ігнат. Зараз етап діагностики: дивлюся, слухаю.

Наталя. І що побачив? Що почув?

Ігнат. Знаєш… паскудно... З робітниками поспілкувався… Напруга якась нехороша… Нервозність…

Наталя. Криза катком по всіх пройшлася.

Ігнат. Так… Знаєш, їх на всі боки теліпає… Боюся, не кинуло б їх до фашизму.

Наталя. Здуріти!... А чого замовник хоче? Соціального порядку? І що ти йому упарювати будеш?

Ігнат. Коли проблем багато, то і рішень немало. Тут я за себе спокійний.

Наталя. Тобто навчиш дядька вішати іншим локшину на вуха.

Ігнат. Чому локшину?

Наталя. А якщо дядько змусить робити з нього білого і пухнастого?

Ігнат. При чому тут це?

Наталя. Міняємо цінності на зручності? У нас нещодавно така стаття була.

Ігнат. Нічого я не міняю. Це – робота. За неї платять. Думаєш, якби я не рвав жили, то зміг би цю хату придбати? Думаєш, прийшла б держава і сказала: "Ігнат, ти такий чудовий соціолог! Ти потрібен країні! На тобі безкоштовно двокімнатну квартиру і три тисячі баксів у місяць!"

Наталя. Гаразд, не заводься… А якщо і справді змусить мерзоту обіляти?

Ігнат. Примушуватиме – думатиму. Поки – усе пристойно… Цікаво: всі хочуть стабільності… Тільки мої заводчани і директор мислять її по-різному. Але ніхто з них не розуміє, що в нинішніх ринкових умовах вчорашня стабільність – недосяжна. Тобто рух до неї – деградація усієї системи. Потрібно йти вперед.

Наталя. Ой дивися, проколешся: гроші не заплатять.

Ігнат. …У мене зараз на думці інші пристрасті.

Він відставляє свій келих і цілує Наталю в плече.

Наталя. Так і знала, чим закінчаться твої теревені.

Вони палко цілуються.

ДІЯ П'ЯТА

Бізнесмен з колегами в курилці ресторану. Неголосно звучить спокійний джаз.

Політик. Ну що, Леоніде, як там твій бізнес?

Леонід. Поки пихкає.

Політик. Що так нерадісно?

Леонід. Напругу якусь відчуваю. Менеджерів приручив, дякувати кризі – стримав їх апетити. Так роботяги коситися стали. А зараз мода пішла – раз на місяць дзвінки про мінування.

Політик. Так... Стабільності бракує. І що робиш?

Леонід. Що тут зробиш, Дмитро Семеновичу? Ось соціолога найняв на предмет винюхування… де погано пахне... звідки напруга може виходити.

Політик. Не типово. Хвалю… І що соціолог: бабки відпрацьовує?

Леонід. Поки – нічого. Далі – видно буде.

Політик перестає палити. Замислившись, дивиться в одну точку.

Політик. А й справді тема – цікава. Ти мені цього хлопчину дай на розмову.

Леонід. Заради бога. Навіщо він Вам?

Політик. …У моїх вовків не завжди мізки працюють так само швидко як язики... Цікавить свіжий погляд… Та не бійся: на тебе він відпрацює... Покажеш мені його результати, гляну. Якщо фуфло, залишиш його собі.

ДІЯ ШОСТА

Леонід в своєму кабінеті гортає документ. Ігнат чекає, сидячи на тому ж місці, що і в першій дії.

Леонід. …Мене влаштовують Ваші пояснення… і звіт досить детальний. Думаю, Ви розумієте, потрібно його додатково повивчати дні три-чотири.

Ігнат. Так, звичайно… декілька днів – без всяких.

Леонід. Потім і акт виконаних робіт підпишемо, і розрахуємося.

Ігнат. Добре.

Леонід відкладає звіт убік.

Леонід. …Ігнате, Ви, напевно, могли б виконати подібну роботу для іншого підприємства? Воно – більше за мій завод і є, мабуть, головним у своєму місті. Такий собі холдинг.

Ігнат. Звичайно можу.

Леонід. Там окрім виробництва є ще різні громадські організації, рухи, благодійні фонди… багато що. Можна сказати, це – частина суспільства.

Ігнат. Ну... якщо така багатопланова діяльність і масштаби більші, то, вважаю, потрібні будуть інші методи роботи… і ресурсів – більше… часу та фінансів.

Леонід. ...Ви поки подумайте, прикиньте "що та як". А я днями організую Вам зустріч з можливим замовником.

Ігнат. Буду Вам дуже вдячний!

ДІЯ СЬОМА

Політик палить дорогу сигарету з приємним ароматизатором.

Ігнат. Здрастуйте, Дмитро Семенович.

Політик. Добрий вечір, Ігнате. Я в курсі Вашого звіту Леоніду Максимовичу. Дослідження викликає інтерес. Тільки мене цікавить це ж завдання не для окремого підприємства, а для суспільства в цілому.

Ігнат. Я вже говорив Леоніду Максимовичу, що при збільшенні масштабів розгляду система поводиться по-іншому. Розвивається за іншими законами. Тобто закони – ті ж, але в різних масштабах вони працюють з різною силою. І досліджувати її потрібно інакше, іншими інструментами.

Політик. Якими?

Ігнат. Варіанти є. Я віддаю перевагу агентному моделюванню. Воно досить добре описує самоорганізацію соціально-економічних систем.

Політик. Так використовуйте. У чому справа?

Ігнат. Це дорожче, ніж звичайні якісні дослідження, які допомагають вивчати тренди у невеликому масштабі.

Політик. Напишіть вартість.

Політик виймає серветку з серветниці на столі і підсовує Ігнатові. Той пише і повертає серветку.

Ігнат. Після уточнення завдання на роботу знадобиться місяці два-три.

Політик. ...Добре. Тільки я хочу отримати результат через місяць.

Ігнат. Я постараюся місяця за… півтора, …якщо буде передплата – п'ятдесят відсотків.

Політик. …Добре. Фінансами і конфіденційністю займеться Леонід Максимович.

Політик передає Леоніду Максимовичу серветку, той – киває.

Політик. Нам тут зайві не потрібні.

Політик бере серветку назад і, чиркнувши запальничкою, підпалює її і кидає в попільничку.

Політик. І ще… мене цікавить зворотна задача.

Ігнат. Тобто?

Політик. Знаєте, як то кажуть: "Якщо не можеш запобігти руху, то потрібно його очолити".

Ігнат. Чув таке.

Політик. Як створюються подібні… групи невдоволених? Як функціонують? На чому тримаються? Стратегія і тактика керівництва… конфіденційність… і так далі.

Ігнат. Зрозумів. Але це зовсім інша задача…

Помітивши жест невдоволення, Ігнат швидко виправляється.

Ігнат. …хоча вона простіша… організаційно. Ну і гроші... інші.

Політик. Які ви усі… корисливі... Рідній країні допомогти і то... сраку від стільця відірвуть... тільки за бабки… Отже, деталі – у Леоніда Максимовича. Тижнів за два я б хотів зустрітися, обговорити хід… роботи.

Ігнат. Звичайно.

Політик. Не буду затримувати.

Ігнат встає…

Ігнат. До побачення.

...і йде.

Політик. Засранець… (до Леоніда) Льоня, "мої" передадуть інструкції, поясни товаришеві…

Леонід. Звичайно.

ДІЯ ВОСЬМА

Ігнат і Наталя вечеряють в кафе. Поряд з Наталією на столі стоїть працюючий ноутбук.

Ігнат. Вчися, Натаха: сама краща реклама – задоволений клієнт.

Наталя. Коли ти перестанеш молоти банальщину? Що за робота краще скажи?

Ігнат. Задача – та ж: соціальний порядок. Але! У масштабах усього суспільства, тобто – країни.

Наталя. ...Ти що знаєш як з цією громадиною працювати?

Ігнат. Знаю, звичайно.

Наталя. Ой, нахаба! Не те слово – безсоромний нахаба.

Ігнат. Попрошу-у-у-у… не ображати. Методика у мене є. Необхідні дані куплю. У мене такий бюджет! Я пару лабораторій можу найняти на роботу.

Наталя. Хто замовник?

Ігнат. Політик якийсь.

Наталя. З якої партії хоч знаєш?

Ігнат. Навіщо?

Наталя. Я думала ти дурень, а ти ду-у-у-у-урень! Може це секта якась збочена.

Ігнат. ...Єдине, що мене збентежило – їх цікавить і зворотна задача.

Наталя. Це як?

Ігнат. Тобто цікавить не лише соціальний порядок в суспільстві, але і механізми створення груп, що порушують соціальний порядок… Такі групи зазвичай називають екстремістськими.

Наталя клацає по клавішах ноутбука і через декілька секунд читає.

Наталя. З Вікіпедії. «Екстремізм (від латинського extremus – крайній) – прихильність крайнім поглядам і, особливо, заходам (зазвичай в політиці). Серед таких заходів можна відмітити провокацію безладів, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни»… Багатий асортимент! І чим же ти зі своїм спонсором займатимешся? Партизанити? Потяги відправляти під укіс?

Ігнат. Не смішно… Думаю, що добре знаючи екстремістів їм буде легше з ними справлятися.

Наталя. ...А якщо вони бажають створювати такі групи?

Ігнат. …Що окрім мене їх нікому навчити?

Наталя. …Бандити та ще зарубіжні коштують дорого, а ти – соціолог – дешево... Не боязко... зв'язуватися?

Ігнат. Біс його знає... Щось ти таке городиш… нісенітницю. Прямо з мене Усама бін Ладена робиш.

Наталя. Ой, дивися.

Ігнат. Не лякай.

ДІЯ ДЕВ'ЯТА

Ігнат і Політик розмовляють, прогулюючись в парку. У Ігната через плече сумка з ноутбуком.

Політик. Що розповісте, Ігнате? Тільки без передмов. Починайте з головного.

Ігнат. …Я вивчив поки тільки частину проблеми.

Політик. І?

Ігнат. ...Не можна людину позбавляти усього, мінімум повинен залишатися… ну, житло, майно, їжа.

Політик дивиться на нього здивовано.

Ігнат. Я розумію, житло зараз мають не усі. У такому разі радикалізація населення відбувається з великою вірогідністю. Плюс: за межею бідності у нас – чверть країни. Перспективи вийти звідти – не створюються. Малий бізнес – загнаний. Корупція – дика. Тобто база для вербування групи невдоволених – величезна. Я з ноутбуком – можу показати модель.

Розстібає блискавку сумки.

Політик. Не потрібно. Продовжуйте.

Ігнат. Так от – по прямій задачі: стабільний розвиток суспільства, еволюційний, не революційний… Короткий висновок: ділитися потрібно. Приклад навіть з кримінального світу: розумний злодій ніколи не відніме усе. Коли залишається "щось", то людині є що втрачати, вона не така радикальна.

Політик. Ти чого кримінал ліпиш? Ти де таке вичитав?

Ігнат. Це не з книг, з досвіду… досліджував колись… Той же Маркс говорив: "Пролетарям нема чого втрачати окрім своїх кайданів", чим і обгрунтував революцію. Пам'ятаєте?

Політик. Пам'ятаю. А Ви "Бунт мас" Ортега-і-Гассета читали?

Ігнат. Вивчав студентом.

Політик. Масова, первісна людина виходить на арену життя і вимагає, не просить, підкреслюю, а вимагає усіх благ, не замислюючись, звідки вони беруться, хто їх створив… Не цінуючи тих колосальних зусиль, які були прикладені для створення цих благ. Дай йому все і відразу… І Ви йому підспівуєте: квартиру, машину, неодмінно бабу-красуню, відпочинок на Мальдівах і крем-марго в ліжко.

Ігнат. Дмитро Семеновичу, я не підспівую. Це ж пряма задача – стабільне суспільство. До речі, щоб завершити тему, навіть матеріальний достаток не гарантує соціальний спокій. Он в Лівії жили – дай бог кожному, а повстали, захотіли свободи. Як Схід від них запалав. Чи наша Білорусь…

Політик. Досить. Слухаю зворотну задачу.

Ігнат. Головне я вже сказав: соціальна база для вербовки невдоволених – величезна. Екстремісти, так їх називатимемо, виникають, коли хочеться змін, але легальними шляхами їх не досягти. Коли існують бар'єри самоорганізації. Еволюційний розвиток бар'єри долає (іноді – довго), а екстремісти – ламають (і хочуть – швидко). Бажання екстремістів можуть бути майже будь-якими: як розумними так і безтолковими або небезпечними. Іноді "закручування гайок" владою створює терористів і революціонерів. Але "закручування" не обов'язкове. Для технічного старту досить деяких громадянських свобод, які на сьогодні у нас є. Розвиток нинішніх технологій (засоби зв'язку, комп'ютери) неймовірно полегшує старт… Зазвичай екстремізм використовується політичною опозицією для приходу до влади… Ще деталь: екстремізм, створений з однією метою, може мету змінити... по ходу справ. Класичний приклад: арабські терористи… Що цікаво: робота практично будь-яких екстремістів знаходитиме відгук у різних частин нашого населення.

Політик. Так… будь-яких, говориш… Мене цікавлять теми… чутливі для електорату… які швидше схвалять… відгукнуться.

Ігнат. Зрозумів. Потрібні найсильніші прапори, за якими підуть.

Політик. Ну, говори, слухаю.

Ігнат. Дмитро Семеновичу, я поки не дослідив цю сторону.

Політик. А ти досліди!... Пророцтво Ванги знаєш, що Європа стане мусульманською?

Ігнат. Так, щось таке…

Політик. Ось про що думати потрібно… Через десять днів доповіси. Все.

Політик йде не прощаючись. Ігнат залишився стояти, сиротливо переминаючись з ноги на ногу. Зіщулившись, підняв комір і пішов в інший бік.

ДІЯ ДЕСЯТА

Ігнат і Інна сидять за столиком кафе. Зрідка відпивають чай чи каву. Ігнат усю їх розмову записує на диктофон, наближаючи мікрофон до того, хто говорить.

Ігнат. Інна, чи вважаєте Ви себе опозиціонером?

Інна. Так.

Ігнат. Чому Ви ним стали? Чим це пояснити?

Інна. Розумній людині важко не бути в опозиції до будь-якої влади. А наша настільки далека від ідеалу, що… тягати нам не перетягати.

Ігнат. Чи легше зараз бути в опозиції, ніж, наприклад, в шестидесяті- вісьмидесяті роки, як Вам здається?

Інна. Легше, безумовно. Країна демократичніша – однозначно, свобода слова – значно більша, просто надзвичайно. І, не забуватимемо, є Інтернет. На рівні країни – до цікавого сайту майже миттєво можуть приєднатися десятки і сотні тисяч. Приклад на рівні планети – сайт "Вікілікс" Ассанжа – движок, що змінив світ. Добре, що є місце де викладаються таємні документи про дії влади усіх країн світу. Я впевнена, що число подібних движків зростатиме і це не зупинити нікому. Це – сильна противага бюрократам і хапугам усіх країн. Він – глобальний і інтернаціональний.

Ігнат. Один в полі навіть з комп'ютером – не воїн. Чи готове суспільство відстоювати свої свободи?

Інна. Суспільство ще не стало громадянським. Воно не вміє захищати себе від свавілля влади. Люди не дуже уміють об'єднуватися і відбирати кращі з ідей… Чомусь згадався "Архіпелаг Гулаг" Солженіцина. По п'ятдесят восьмій статті в табори часто йшла інтелігенція, ті, хто задумувався про майбутнє країни. На зоні їх безжально вирізували соціально близькі радянській владі злодії. Так було до тих пір, поки п'ятдесят восьма не об'єдналася проти злодіїв. Коли об'єдналася і узяла ножі, злодії стали з нею рахуватися тільки тому, що – сила. Сучасному суспільству треба вміти об'єднуватися і демонструвати владі силу.

Ігнат. Ви звете суспільство на барикади?

Інна. Ні. Я не закликаю до ножів і до революції. Революція – крайня форма вияву протесту, коли усі еволюційні шляхи вичерпані.

Ігнат. Давайте я побуду адвокатом диявола, тобто влади.

Інна. Спробуйте.

Ігнат. Для боротьби з опозицією я, по-перше, нейтралізую її лідерів.

Інна. Тільки тактичний виграш. Зараз лідером може стати будь-хто, завдяки Інтернету. Про репресії влади стає відомо миттєво і майже усім, що вербує нових опозиціонерів. Особливо коли репресії відбуваються після грубих провокацій влади: козачків підіслати на мирну демонстрацію, які кидають каміння в міліцію або вітрини б'ють. Вам, як владі – не раджу: пусті клопоти.

Ігнат. Тоді я явно не пресуватиму лідерів, але обіллю їх брудом: мордою у лайно.

Інна. Брехня розкривається легко. Чорний піар впливає тільки на самих тупих і недалеких, або у кого немає доступу в Інтернет – пенсіонери, наприклад.

Ігнат. Не скажіть. Ця частина електорату здатна забезпечити перемогу. Потім, прийоми роботи жовтої преси та маніпуляції стають усе витонченішими.

Інна. Обманюється той, хто цього бажає, хто тому радий. Правду упізнати неважко.

Ігнат. Ось я, як влада, і використовуватиму низькі почуття, властиві будь-якій людині – страх втратити роботу, наприклад, із-за приїжджих. Дивіться, як зараз праві піднялися в Європі. Чи "ні", зроблю крутіше: найму яких-небудь виродків – комуністів або фашистів, підкину їм грошенят і на їх, видимому усім, фоні перемагаю вибори, як менше зло. Від грошей, гадаю, ніхто не відмовиться. Таким чином, я потурбуюся, щоб "розумну" опозицію ніхто не побачив.

Інна. Повторюю: охочий до правди завжди її узнає. Потім, чому Ви вирішили, що я, як опозиціонер, миритимуся з виродками, з брехнею? Екстремізм, крайнощі – мені не до душі.

Ігнат. Чом би не об'єднатися з борцями проти режиму? Мовляв, спочатку переможемо, потім розберемося один з одним. І потім – фі… це ж так не демократично: затикати рота співвітчизникам! Треба почути усіх. Де ж Ваша хвалена толерантність?

Інна. Вперше можна і послухати. Почувши – не погоджуватися, і критикувати, і розвінчувати брехню. Свобода слова не є замовчування... потурання… гидоті, толерантність до гидоти. Толерантність до лайна – збочення.

Ігнат. Ось Ви кажите: "Охочий до правди завжди її дізнається". А чи так багато охочих знайдеться?

Інна. Повірте, таких людей багато… Але... для мене Ваше питання – болюче і ось чому. На жаль є частина людей що зневірилися в усьому… неодноразово бита життям і владою. Вона ні на що не реагує: ні на добро, ні на зло. Майже як трава. Мені страшно бачити таких людей… Не скажу, що їх багато, але їх число – збільшується. Ця тенденція… убивча.

Ігнат. Між іншим, з соціальної точки зору, вони можуть піти за ким завгодно: хоч в секту, хоч до фашистів, хоч куди. До речі, я, як влада, можу їх купити за копійки, за кілограм гречки, наприклад.

Інна. Тому і страшно.

Ігнат. Ще один варіант: даю купленим мною… екстремістам розперезатися. Щоб суспільство здригнулося! І потім, як дбайлива влада, захищаючи своїх громадян, я вводжу надзвичайний стан з обмеженням свобод і таке інше. Тоді, зрозуміло, вибори відміняються до кращих часів, які настануть… коли я захочу. Значить – царюю вічно.

Інна. Ви фантастично винахідливі, Ігнате.

Ігнат. Дякую. Ви розумієте, що реальна влада в тисячі разів винахідливіша за будь-якого соціолога.

Інна. Розумію… Ну, що сказати… Розумні люди завжди все будуть бачити, пояснювати і охочі їх почути завжди знайдуть спосіб це зробити. І вони протистоятимуть подібному сценарію.

Ігнат. Добре. Тепер дзеркальна ситуація. Нехай ви мене перемогли і опозиція отримала владу. Але біля керма опинитесь не Ви, а якась сволота, як це часто буває.

Інна. Якщо так станеться, то я стану опозицією сволоті.

Ігнат. Який сенс? Замість однієї сволоти ви посадите іншу. Чи варто город городити? Сенс?

Інна. …Сенс – в еволюції: масштаб паскудства зменшуватиметься, а механізми зміни сволоти – покращуватися.

Ігнат. Це якщо суспільство розумне. Іноді чудуєшся ідеям і вчинкам деяких можновладців. Проте за них стабільно голосує частина людей. Наскільки ця частина розумна?

Інна. Так, я читала "Бунт мас" Гассета. Сірість панує, на жаль, всюди. Не лише у науці, мистецтві, але і у владі. А наші інтелектуали на службі у сірості уміло її ретушують… чи не дуже уміло. Що тут можу сказати: я все ж вірю в людей, в їх прагнення до істини, до знань, до освіти, до кращого життя для своїх дітей. І тут, до речі, той же Інтернет здатний сильно допомогти.

Ігнат. Не ідеалізуйте Інтернет. Окрім університетських курсів там можна також знайти жахливі порносайти, інструкції по виготовленню бомб, наркотиків і заклики до насильства.

Інна. Якби я не вірила в людей, то не робила б те, що роблю.

Ігнат вимкнув диктофон.

Ігнат. …Кінцівка – чудова. Проситься заголовком в передовицю.

Інна. Іронізуєте?

Ігнат. Констатую. Дякую Вам, Інно, за інтерв'ю.

Інна. Цікаво було б побачити результати усього дослідження.

Ігнат. Сподіваюся, що замовник не заперечуватиме з приводу публікації декількох статей на цю тему. Йому – хороша реклама. Як і домовилися, я Вам надішлю посилки. Удачі Вам!

Інна. І Вам теж!

ДІЯ ОДИНАДЦЯТА

Ігнат і Наталя сидять на лавці в парку. П'ють чай з пластмасових стаканчиків. На колінах Ігната лежить відкрита пачка, з якої вони дістають та їдять печиво… Ігнат вибрав парк із обережності.

Наталя. Чого в кафе не захотів?

Ігнат. Шумно там… людей багато… Це професійне: соціологам необхідно відпочивати від людей.

Наталя. А я вже не людина?

Ігнат. Годі тобі чіплятися… Я про свою роботу думаю… Складність світу стала вищою за складність людини. Жодна людина усе – вже не проконтролює. Тому старий контроль, стара влада, стара стабільність – неможливі. Владою, як і багатством краще ділитися з людьми, делегувати владу, погоджуватися на самоорганізацію… багатьох соціальних структур, систем. Політики, які зрозуміли це і втілюють в життя – виграють у інших. А моєму політикові, схоже, хочеться влади, як в ЦК. Смерть комунізму його нічому не навчила… Це бій "сьогодні" з "майбутнім" за померле "учора". Він майбутнє убиває... Політик таки цікавиться екстремізмом недарма.

Наталя. Нічого собі.

Ігнат. Я думаю він під вибори замутити щось хоче, щоб перемогти.

Наталя. А якщо він війну замутить... в козаки-розбійники пограє.

Ігнат. Не сміши. Він хто? Я його по ящику жодного разу не бачив. Мабуть, шістнадцятий радник депутата від рідного села.

Наталя. А хто відомий до тебе піде?... Теж мені Глєб Павловський… Так ти ж не знаєш, хто стоїть за ним? Може і хто відомий.

Ігнат. ...Чого мені, власне, турбуватися? Я аналізую суспільство, результати продаю якійсь партії. Податки плачу…

Наталя. Та ну?

Ігнат. …майже завжди. Що в цьому злочинного? Робота у мене така… Може халтуру їм підсунути… Але ж, розібравшись, з лайном можуть змішати, зарази.

Наталя. ...Якщо рвоне третя світова, то я знатиму, що із-за таких козлів, як ти! Безпринципних козлів! Тільки подібних до тебе шавок на ній уколошкають першими.

Ігнат. Чому уколошкають?

Наталя. Знаєш до біса. Так спокійніше – не розбазікаєш… Не будеш покаянням заважати здійсненню… геніальних військових операцій.

Ігнат. …Може змінити биків на ведмедів?

Наталя. Тобто?

Ігнат. Продатися з потрохом опозиції?

Наталя. …Безглуздо. Тому є кілька причин. Перша: вони тебе із задоволенням використають в особистих цілях. Покористуються тобою… як би пом'якше сказати… в усі дірки. Друга: вони тебе не захистять. Після використання ти – непотріб… До речі їм буде вигідно щоб тебе… ну, не замочили, а трохи пом'яли.

Ігнат. Чому?

Наталя. Хороший інформаційний привід представити "свого", як страждальника і жертву режиму. До того ж, і "не свого". Інфу з твоїми контактами вони ж можуть і "злити" ніби випадково. Та ти і знати нічого не будеш.

Ігнат. Думаєш опозиція з владою співпрацює?

Наталя. Ти що, з дуба впав?! Як дитя, їй-бо. Я п'ять років стежу за ними мало не щодня.

Ігнат. …Опозицій різних – багато.

Наталя. Гадаєш, "різних"?

Мовчки п'ють чай декілька хвилин. Ігнат нервово з'їдає усе печиво.

Ігнат. …Може, послати всіх і зіскочити?

Наталя. Куди зіскочити?

Ігнат. Подумай, з ким би вони не мали справи? З патякалом… дурнем… п'яницею... скандалістом…

Наталя. …сексуальним маніяком та ідіотом… Картинка... І все в одному флаконі… Здолаєш?

Ігнат. Чому б не спробувати… Місце потрібно… якомога масштабніше.

Наталя раптом згадала.

Наталя. Завтра буде міжнародна конференція з демографії! Запрошення я тобі дістану. Телебачення і преса будуть усі. Тільки в списки доповідачів уже не потрапити.

Ігнат. А на біса скандалісту списки?

Наталя. Невже підеш? …Ой, розкусять.

Ігнат. Чорта їм лисого... Вирішив: піду. Головне, щоб завчасно… не ізолювали.

ДІЯ ДВАНАДЦЯТА

В кімнаті Ігната ясно. Він прокидається, стогне, підводячи голову, оглядається, приходить до тями. Бере пульт із стільця і вмикає телевізор.

Д и к т о р. …що призвело до істотного падіння цінового коридору. Скандальна хроніка. Палкі дебати на вже згадуваній конференції, присвяченій тенденціям демографічного розвитку країни, переросли в кулуарах в колотнечу.

Ігнат підводиться на лікоть, дивлячись в телевізор.

Д и к т о р. В бійці постраждало троє учасників конференції. Проте від послуг викликаної швидкої допомоги вони відмовилися, посилаючись на незначність ушкоджень. Погода на сьогодні…

Ігнат вимикає телевізор.

Ігнат. Ай, добре! На сьогодні – краса-а-а-асень! Молодчина! А де ж ушкодження?

Ігнат розглядає руки, ноги заглядає під футболку.

Ігнат. Мабуть все у них. Хе!

Він морщачись сповзає з ліжка.

Ігнат. Тільки чому ж усе болить?... Гаразд: мислю, значить, існую. Зараз ми гарячим бульйончиком врятуємося.

Підходить до мікрохвильової печі, зарядженої з учора, вмикає її на хвилину. Дістає тарілку і починає з насолодою їсти, продовжуючи розмовляти сам з собою.

Ігнат. Ой, нічого… ой, добре!... Ой, як полегшало.

Дзвонить мобільний.

Ігнат. Слухаю.

Наталя. Живий?

Ігнат. Приїжджай. Ти б знала як мені погано.

Наталя. Блювоту твою прибирати? Актриску свою вчорашню бездарну Таньку і покликав би: разом пили разом лайно від штанів відшкрябуйте. Кричав: "Усі ви – зомбі! Я вас матиму щодня і по багато разів"!

Ігнат. Та ну? Так і кричав?

Наталя. Бігав, Таньку за цицьки хапав – сором.

Ігнат. Брешуть, не вір.

Наталя. От барахло! Фотки глянь в неті.

Ігнат. Де? Який сайт?

Наталя. Та скрізь!!! А я хвилювалася, дурепа.

Ігнат. Чого ти як з цепу зірвалася? Усе навмисно, ми ж з тобою самі домовилися. Приїжджай.

Наталя. Ага, щоб завтра мене поряд з мордою твоєю гидкою друкували? Щоб ти здох!!!

Наталя кидає слухавку.

Ігнат. Ну і біс з тобою… Скрізь в неті – це мені плюс…

Вмикає комп'ютер. Дістає з холодильника літрову банку томатного соку, відкриває і починає пити. Повернувшись до комп'ютера, зрідка клацає клавішами і бігає мишкою.

Ігнат. Томатний піде, рідненький... Дурепа яка… Хай їй грець… Зараз головне – усе акуратно дограти. Цікаво, у них є такий розділ "Виродки нашого міста"?

Ігнат регоче, дивлячись на екран.

Ігнат. Цікавий ракурс… Боже ти мій!... І де ж тут я?... А-а-а-а… Як це я з нею (крутить головою)... помістився? Ну!... Круть!... Сам Леоніду чорта лисого дзвонитиму… Навіть передплату, якщо захоче – поверну… але зі скрипом… Нехай думає, що запив.

Дзвонить мобільний з блокуванням номеру, як завжди у Леоніда.

Ігнат. Леоніде Максимовичу?

Голос. Помиляєтеся, Ігнат. Недобре Ви учора колобродили.

Ігнат. Пробачте, Ви хто?

Голос. Я – Валентин Павлович. Ми піклуємося про безпеку громадян і про Вашу теж. Нам би зустрітися. Враховуючи Вашу недугу, пропоную увечері.

Ігнат. Чого раптом?

Голос. Вважаєте нема про що говорити? Даремно.

Ігнат. По вчорашнім епізодам мною могла зацікавитися тільки міліція. Проте, я на свободі. Мені не до жартів. Даруйте, я зайнятий.

Голос. Чому на свободі? Подумайте, Ви ж розумна людина. Екстремісти, вони не всім подобаються: і заяви громадян на Вас є.

Ігнат. Чиї ж, можна поцікавитися?

Голос. Тетяни Іваненко, Наталії Ткачук.

Ігнат. Дякую. З бабами своїми я сам розберуся.

Голос. І з чоловіками? Леонідом Максимовичем Дмитром Семеновичем, Глібом Федоровичем.

Ігнат насторожився.

Ігнат. А останній – хто такий?

Голос. Я розповім. Сусідній парк, ліва алея, третя лавка, о двадцятій нуль нуль.

З того боку кладуть слухавку, чутно гудки.

Ігнат. ...Зіскочив, блін.

З а в і с а