Дебют

Тексти п'єс в авторській редакції

Марія Вакула

"ТРУП НА КУХНІ, або ВАГІТНА ЛОЛА"

Коротка п’єса на 3 дії

Дійові особи:

Вагітна Лола
Матір Лоли
Чоловік Лоли Андрій
Колишній Лоли
Росіянка з англійським акцентом
Залицяльник росіянки
Невідомий за столом, або Кріс
Брат Лоли Біл

Сцена має три зони: вітальню (вхідні двері, диван, торшер, cекретер з шухлядами), кухню (обідній стіл з лампою над ним посередині, робоча стінка з газовою плитою, радіо) та кладову з великою старою шкапою для одягу. На протязі всієї п’єси присутнє синє світло.

1 дія

На кухні знаходяться Лола та її мати. Лола стоїть над плитою, вона готує суп. Лола вагітна, вагітна вже давно, в неї великий живіт, вона десь на сьомому місяці. Мати Лоли сидить за столом, у центрі. Стіл порожній. Лола помішує суп у каструлі. Мати розглядає свої руки. Довго розглядає. Вони не розмовляють. Так продовжується десь з хвилину.

МАТИ ЛОЛИ. Порушуючи мовчанку.
Лоло, подивись! Ти коли-небудь бачила такі страшні руки?

ВАГІТНА ЛОЛА. Вона здригається, але не обертається до матері, яку звісно не бачить, бо стоїть спиною до неї. Вона ніби не знала, що мати тут.
Не вигадуй, мамо. Руки як руки. Звичайні руки. Тільки старі вже.
Вона навіть не дивиться на матір, продовжує помішувати суп у каструлі.

МАТИ ЛОЛИ. Ні, Лоло! В мене завжди були гарні руки. Я завжди була гарною. А зараз я змарніла. Роки, війна, діти – ось що забрало мою вроду.

ВАГІТНА ЛОЛА. Ти завжди й в усьому звинувачуєш війну, мамо!
Мати засмучується. Лола відчуває це та відривається від супу. Сідає поруч з матір’ю та бере її за руку, яку вона розглядала, коли починає говорити.
Ти і зараз дуже гарна. Просто по-іншому.

МАТИ ЛОЛИ. Забираючи свою руку з рук Лоли.
Подивись на ці руки, Лоло! Ти коли-небудь бачила у своєму житті щось жахливіше?
Лола мовчить, опускає обличчя, встає із-за столу та знову повертається до плити.
То бачила чи ні?

ВАГІТНА ЛОЛА. Знову пауза, лише трохи згодом вона відповідає.
Так.

МАТИ ЛОЛИ. Відволікаючись від своєї руки та повертаючи обличчя до Лоли, до її спини.
Що, Лоло?
Та Лола не відповідає.
Як там твій брат Біл? Він мені не дзвонить.

ВАГІТНА ЛОЛА. Він сьогодні буде на вечері. Ти його побачиш.

МАТИ ЛОЛИ. Зовсім забув про мене.
Голос поволі стає тихішим.
І ти б забула, якби ми не жили по сусідству. Якби я так часто не заходила до тебе…
Після паузи, під час якої Лола зовсім не виправдовується. З новою силою, голосніше.
Як Андрій, Лоло? Як його робота? Я його теж давно не бачила…

ВАГІТНА ЛОЛА. В нього все добре, мамо. Він йде на підвищення. У компанії відбулося скорочення кадрів, і йому пообіцяли підвищення. Тепер він буде керівником відділу графічного оформлення. Йому все це дуже подобається. Здається, з кожним днем все більше. То ж все добре.

МАТИ ЛОЛИ. Він щасливий?

ВАГІТНА ЛОЛА. Звичайно, щасливий. Йому ж пообіцяли підвищення, і тепер він буде керівником відділу.

МАТИ ЛОЛИ. Ні, Лоло, я не про це. Чи щасливий він, що в вас буде дитина?

ВАГІТНА ЛОЛА. Адже ж це він її хотів…
І одразу ж замислюється, а потім якось невпевнено.
Так, звичайно, щасливий. Він дуже чекає.

МАТИ ЛОЛИ. Зве Лолу, голосно.
Лоло!

ВАГІТНА ЛОЛА. Не кричи, мамо. Я чую. Що?

МАТИ ЛОЛИ. Замислюючись. До себе.
Я стала недочувати…
Знову звертаючись до Лоли.
Піди, заглянь до шафи.

ВАГІТНА ЛОЛА. Навіщо?

МАТИ ЛОЛИ. Я хочу, щоб ти на дещо поглянула.
Лола відкладає ложку, якою помішує суп, та йде до кімнати праворуч.Вона заходить та не зачиняє за собою дверей. Світло у кімнаті запалюється яскравіше. Лола відкриває шафу.

ВАГІТНА ЛОЛА. Кричить до кухні.
Що саме я повинна побачити?!

МАТИ ЛОЛИ. Бачиш білу кофтинку у синій горох?

ВАГІТНА ЛОЛА. Трохи риючись поміж вішалок та знаходячи білу кофтинку у синій горох. Знову кричить до кухні.
Так, бачу!

МАТИ ЛОЛИ. Кличе її.
Лоло!

ВАГІТНА ЛОЛА. Ще трохи гучніше.Так, я її знайшла.

МАТИ ЛОЛИ. Про себе.
Це добре…
До Лоли. Ніби наказуючи.
Поховаєш мене у ній!

ВАГІТНА ЛОЛА. Кричить з кладової.
Мамо, не починай знову! Ти не помреш!

МАТИ ЛОЛИ. До себе.
Авжеж, помру…
До Лоли.
І ще дещо, Лоло!

ВАГІТНА ЛОЛА. Що?!

МАТИ ЛОЛИ. Встаючи із-за столу. Їй важко це робити.
Подивись на той скелет, що стоїть у шафі.

ВАГІТНА ЛОЛИ. Не шукаючи нічого у шафі, лише одразу відповідаючи.
Мамо, у шафі немає ніяких скелетів!

МАТИ ЛОЛИ. Доходячи до плити.
Авжеж немає. Там має бути лише один.

ВАГІТНА ЛОЛА. Шукаючи скелет.
Мамо, тут немає скелету! Можеш заспокоїтися, його тут немає!
Проте не відходить від шафи.

МАТИ ЛОЛИ. А ти добре подивись! Він обов’язково має бути.
Куштує суп.
Лоло, ти суп пересолила!
Світло вимикається.

2 дія

Темна сцена. На фоні постійно якийсь механічний шум. Так триває декілька секунд.
Потім починають говорити голоси.

НЕВІДОМИЙ ЗА СТОЛОМ. Ми так і будемо сидіти у темряві?

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. …і мовчати?

НЕВІДОМИЙ ЗА СТОЛОМ. Давайте зіграємо на роздягання.

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. Можна зіграти на квартиру, на чиюсь кімнату. Наприклад, я буду жити у тебе вдома, з твоїми батьками.

БРАТ ЛОЛИ. Я вже давно не живу з батьками.

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. Але ж твою кімнату вони залишили?

БРАТ ЛОЛИ. В тій квартирі тепер живе моя тітка.

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. Вона гарна? Скільки їй років? Я люблю зрілих жінок…

БРАТ ЛОЛИ. Вона прикута до ліжка
Гул інших у темряві, улюлюкання. Схвалення.

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. Я знать кое-что получше.
Пауза. Механічний шум зникає.
Довга пауза, довга тиша.
Знову з’являється шум та синхронно голос росіянки.
Мы сыграть на самый отвратительный поступок в ваша жизнь. Самое мерзкое, что вы когда-либо делать.

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. Протягнуто, навіть якось знуджено.
Скелети у шафі?...

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. З захопленням.
Нет, русская рулетка!

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. А у що конкретно ми будемо грати?

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. Крис, милый, ты дать мне револьвер?

Вмикається світло. На кухні за столом сидить сім чоловік. Лола сидить у центрі столу. Ліворуч від неї сидить Невідомий, потім Мати Лоли, а потім Залицяльник росіянки. З протилежного боку столу сидить ближче до Лоли її брат, потім Колишній Лоли, а ближче за всіх до глядачів Росіянка з ангійським акцентом.
Росіянка, її залицяльник та Колишній Лоли курять. На столі стоїть попільничка, але карт на ньому немає. Але тепер зрозуміло, звідки йшов механічний шум. У Росіянки в руках револьвер, в якому вона постійно прокручує обійму.
Росіянка одягнена дуже незвично для всієї цієї компанії на кухні. Театральна сумочка, вуаль, капелюшок, мундштук, пальчатка… Зі своєї театральної сумочки вона дістає щось маленьке (це куля). Вона простягає її Лолі. Вагітна Лола роздумує та дивиться на Росіянку. Всі дивляться на те, що у тої в руці. Росіянка ж дивиться на Лолу.

ВАГІТНА ЛОЛА. Чому саме я? Я ж вагітна…

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. Але без акценту, якось хитро.
Не пользуйся своим положением, милая…

ВАГІТНА ЛОЛА. Хоч одну фразу ще можеш сказати без акценту. І на тому дякую…
Вагітна Лола після довгого вагання замість того, щоб взяти кулю, дістає з пачки сигарету.

МАТИ ЛОЛИ. Тобі неможна курити. Ти вагітна.
Вагітна Лола її ніби не чує. Бере з рук росіянки кулю. Слідом за кулею у неї опиняється і сам револьвер. Вагітна Лола вставляє кулю в револьвер та прокручує обойму.

ВАГІТНА ЛОЛА. Спираючись ліктем руки на стіл та невимушено та байдуже розмахує револьвером у повітрі. Затягуючись сигаретою та видихаючи дим.
Хто перший?

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. Давать я первая.
Лола передає їй револьвер з зарядженою у нього кулею.
Росіянка прокручує обійму. Чекає поки та зупиниться, тушить свою сигарету у попільничку. Це займає в неї досить багато часу. І вона починає розповідати.

Когда-то я сделать очень неправильно, очень плохо. Моя подруга быть беременна, но не знать, что делать, и постоянно спрашивать про это у меня. А я знать что делать, хотя так мне только казаться. Я говорить проверить его уходом, а не абортом. Она уйти, последовать мой совет, а он ее не вернуть, и она избавиться от ребенка. Два в одном!
І нервовий смішок з її сторони.
А ведь она любить его, и он ее тоже, просто слишком гордый. И она хотеть этот ребенок. Вот так!
Вона закінчує свою розповідь, легко та невимушено приставляє револьвер до своєї скроні, чекає ще якусь мить, з посмішкою оглядаючи свою напружену до межі аудиторію, та натискає на курок. Але нічого не стається. Всі розслабляються.
Кто следующий?
І так само невимушено, без жодного тремтіння у руці, навіть якось манерно передає своєму Залицяльнику револьвер.
Простягаючи до нього руку з револьвером.

Держи, милый.
Він приймає з її рук револьвер та не відпускає її просто так, а цілує її руку. Росіянка посміхається та невимушено сміється, закидаючи назад голову. Лола налякано за нею спостерігає. Залицяльник не зводить очей зі свого об’єкту обожнювання. Він прокручує обойму та починає розповідати.

ЗАЛИЦЯЛЬНИК РОСІЯНКИ. Під час розповіді немає ніяких емоцій, ніякого самовдоволення, але й небагато каяття.
Колись я знав одну 15-річну дівчину. Мені тоді було ще 40. За рік до того, як я з нею познайомився, з нею не надто чемно обійшовся один негідник. І не те, щоб це на неї ніяк не вплинуло, але вона з цим змогла б впоратися, я знаю. Вона б змогла, якби не я і не мій жахливий вчинок. Я хотів їй допомогти. Справді хотів, хоч вона ніколи про це не говорила, ніколи не просила помочі. І тепер мені вважається, що тоді з нею все було гаразд, вона жила, була веселою, і тільки моя допомога і могла усе зіпсувати. Благі наміри ведуть до пекла, як то кажуть. Отже я хотів їй допомогти. Я спілкувався з нею два роки. Я був джентльменом, принаймні намагався ним бути і ніколи не заходив за рамки пристойності. Просто я її любив, любив по-своєму, в мене ніколи не було дітей. А вона, здається, кохала мене. Але всі ці 2 роки я знав, що незабаром поїду в Південну Африку. Вона ж не знала, я їй не казав. А потім я зробив помилку: я подарував їй каблучку. Я не знаю, що зі мною, затятим холостяком, сталося, але я обіцяв їй одружитися. О Боже…
Тут він трохи втрачає витримку, рука до обличчя, але лише на мить, згодом все та ж скам’янілість. Він намагається не дивитися на Лолу взагалі, хоч іноді все ж таки кидає свій погляд на неї, а Лола, навпаки, не зводить з нього очей.
Вона почала говорити про дату весілля. Батькам не сказала, але вона хотіла цього весілля. А я одного дня прийшов і все ж таки сказав, що їду в ЮАР. Спочатку, я хотів взагалі нічого не казати, просто зникнути, але не зміг піти не попрощавшись зі своєю маленькою дівчинкою. І що найжахливіше – я міг нікуди й не їхати, а залишитися з нею. Але я цього не зробив. Може, воно й на краще... І я поїхав. Але на цьому нічого не скінчилося. Я забув, не думав, що якось її скривдив. А через 3 роки я повернувся, і випадково зустрів її в барі. Вона помітила, але зробила вигляд, наче не знає мене, почала вішатися на якогось чоловіка, що сидів поруч. І… Вона стала зовсім не тим, чим, я сподівався, вона стане. Вона стала зовсім не тим. Вона виросла, навіть на зріст стала трохи вищою. Вона стала гарною. І вона гуляла з чоловіками, вона гралася з ними, а вони гралися з нею, як це робив колись я. І їй подобалося бути лялькою, яка ніколи не плаче і ніколи не ображається. Я спостерігав за нею десь з місяць, як спостерігав перед тим, як з нею познайомитися. Спостерігав за кожним новим чоловіком, з яким вона приходила. І не знав, чи вони взагалі коли-небудь скінчаться. А потім зник. І більше нічого про неї не чув, аж до сьогодні.

ВАГІТНА ЛОЛА. Затамувавши подих, все так само не відриваючи від нього погляду.
І що з нею сталося?

ЗАЛИЦЯЛЬНИК РОСІЯНКИ. На мить поглянувши на неї та знову відвівши погляд.
Нічого. Вона заспокоїлася. Вийшла заміж, мабуть успішно, і заспокоїлася.
Він мовчки притуляє до скроні револьвер, Лола заплющує в напруженні очі, він натискає на курок. Але револьвер не стріляє. Лола розплющує з полегшенням очі. Він передає револьвер її матері, але Лола не зводить очей з нього.

МАТИ ЛОЛИ. Не дивлячись на свій вік, спокійно приймає револьвер, прокручує обойму та починає розповідати.
Твій батько під час Другої світової вбивав людей у гестапо.

ВАГІТНА ЛОЛА. Відволікаючись від Залицяльника росіянки. Починає злитися.
Ти вважаєш, що ти у житті мало лайна робила, мамо?
Мати витримує необхідну для драматизму паузу.
Ти завжди й у всьому звинувачуєш війну…

МАТИ ЛОЛИ. Але так воно і було. Якби не війна, все б склалося по-іншому, не знаю – краще чи гірше, але по-іншому. Він пішов на війну, я залишилася сама. Він регулярно писав, потім листи припинилися. І разом з ними припинилися мої почуття. Але він повернувся. Він повернувся до мене, і я не могла йому сказати, що я хочу піти далі. Адже я була його єдиною втіхою, його миром, від якого нічого тоді на тій землі не залишилося. Отак ми і одружилися. Але я не про це, власне, хотіла розповісти. Під час війни, одного дня повернувшись вранці додому я побачила у себе за столом солдата. Він був німцем, військовополоненим. Втік, коли руські проводили їх нашою вулицею. Він наказав мені мовчати. І я мовчала. А що я ще могла зробити, він був солдатом, в нього була зброя. А я була просто дівчиною. І я мовчала. Він зняв форму та залишився сидіти за столом. Взяв якусь мою книжку та просто сидів та читав і чогось вичікував. Просидів, напевно, години дві. А потім просто зник, я навіть не помітила. Я кудись вийшла, а коли повернулася, його вже не було: ні його форми, ні його самого. А я мовчала…

ВАГІТНА ЛОЛА. Після паузи.
Це ж хороший вчинок.

МАТИ ЛОЛИ. Ти забуваєш, що він був німцем.
І вона притуляє револьвер до скроні, стріляє, але безрезультатно.

ВАГІТНА ЛОЛА. Після паузи, перевівши дух.Але ж він був людиною. Ти врятувала йому життя.

МАТИ ЛОЛИ. Я врятувала життя ворогу, який вбивав руських.

ВАГІТНА ЛОЛА. Але росіяни також вбивали німців.

МАТИ ЛОЛИ. Передає револьвер Невідомому за столом.
Я не можу тобі пояснити, Лоло… нажаль.

НЕВІДОМИЙ ЗА СТОЛОМ. Він помітно знервований та наляканий. Панікує.
Я… я не буду нічого розповідати.
Лола ще деякий час дивиться на свою матір, а потім раптом встає, вириває з рук Невідомого за столом револьвер та стріляє у нього. З дула вилітає куля та потрапляє у його скроню.
Пауза. Тиша. Ніхто не наважується поглянути на Лолу, яка продовжує тримати револьвер перед собою, наче готова зробити ще один постріл. Всі дивляться на невідомого, який анітрохи не змінив свого положення, наче він живий. Оскільки рана з боку Лоли, то глядачі її не бачать.

ВАГІТНА ЛОЛА. Запитуюче поглядаючи на кожного за столом, але не забираючи руки з пістолетом.
Я ж грала по правилам?!
Запитує і дивиться на голову того, кого вбила, на рану.

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. Ты не прокрутить обойму перед выстрел.
Раптом Невідомий різко западає на бік, в сторону глядацького залу. Мати Лоли не рухається, хоч вбитий вже майже лежить на ній. Лола робить рух у сторону радіо, вона вмикає його. Там передають новини про війну.

МАТИ ЛОЛИ. Підіймаючи очі на Лолу.
Що ти зробила? Ми ж хотіли почути його історію. Треба було спочатку змусити його розповісти, а вже потім стріляти.

ВАГІТНА ЛОЛА. Забираючи револьвер від Невідомого. Дивлячись на свою матір.
Я ніколи не була для тебе права, мамо!

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. А ты, Лола? Почему бы ты не рассказать нам свою историю?

ВАГІТНА ЛОЛА. Люто поглянувши на росіянку.
Я невпевнена, що твоя історія була правдивою.
І одразу починає розповідати, звертаючись вже не до росіянки, а відвертаючись до робочої стінки та дивлячись прямо перед собою.
Я в 17 років зробила аборт… І потім я довго не могла завагітніти. Але, дякувати Богу, з’явився Чак. І тепер я вагітна вдруге. І зараз я впевнена, що хочу цю дитину, а тоді не була.

ЗАЛИЦЯЛЬНИК РОСІЯНКИ. У тебе були наслідки, якісь ускладнення?

ВАГІТНА ЛОЛА. Ні… Ні.
…і відвертається.

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. После голода 33-го Сталин на 10 лет запретить делать аборты.

МАТИ ЛОЛИ. Так, а потім війна…
Лола не дивиться ані на матір, ані на Росіянку.

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. Перериваючи матір Лоли, яка не встигла щось договорити.
Я думаю, що тепер ти можеш розповідати іншу історію – про те, як ти вбила людину.

БРАТ ЛОЛИ. Чомусь встромляючись у розмову.
У мене теж є невелика слабкість, я люблю розбивати яйця на пательню.

ЗАЛИЦЯЛЬНИК РОСІЯНКИ. Це не найжахливіший вчинок, це просто хобі.

ВАГІТНА ЛОЛА. З ненавистю, з отрутою в голосі, її щось засмутило, тому вона і вбила.
А твою найбруднішу історію я, безперечно й на нещастя, знаю. Ти приходив до людей та забирав їхнє майно, гроші, дітей за борги перед людьми, у яких було достатньо грошей і без цих боргів. І ти завжди розповідав про це, ані на мить не засуджуючи себе. Як ти взагалі міг про це постійно розповідати? Ти завжди був таким. І що більше я про тебе знала, то більше я хотіла від тебе піти…
Вона хотіла ще щось сказати, але її перебив Колишній.

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. Він теж починає заводитися.
А потім трапився Андрій, так? Вихід з будь-яких проблем. На нього можна покластися. Святий Андрій…
Додаючи з сарказмом.
Він вже знайшов нову роботу?

МАТИ ЛОЛИ. Так, йому пообіцяли підвищення, тепер від буде керівником відділу.
Колишній Лоли якось неприємно посміхається.

ВАГІТНА ЛОЛА. Пильно дивлячись на свого Колишнього, але без погрози в голосі, навіть якось розгублено, ніби заспокоюючи себе.
Так, Андрій скоро повернеться з роботи додому.
Після паузи.
То ти любиш зрілих жінок?
І стріляє у нього, але ніякого вистрілу немає, бо обойма вже порожня. Але Колишній все одно лякається.
Лола починає істерично сміятися. Крізь сміх.
Там вже немає кулі!
І сміється. А потім раптом встає, але все ще сміється, хоч і без колишнього запалу, і починає мити плиту.
По радіо починають грати музику.
О, це ж Шопен.
І робить гучніше.

РОСІЯНКА З АНГЛІЙСЬКИМ АКЦЕНТОМ. Витираючи якусь пляму зі своєї сукні. Вона перелякалася не гірше за Колишнього Лоли. З претензією в голосі.
Ты испачкать мне платье, Лола!
Росіянка встає із-за столу, підходить до вікна. Крізь тиху музику чуються далекі постріли.
Ну вот, снова стреляют.

ВАГІТНА ЛОЛА. З новим ентузіазмом.
Продовжимо?!

КОЛИШНІЙ ЛОЛИ. Навіщо? Програвший вже є. До того ж куля була лише одна.
Після паузи.

Може, краще поїмо?

МАТИ ЛОЛИ. Так. В нас є пересолений суп та залишки вчорашньої вечері.

Світло вимикається.

3 дія

Темна сцена деякий час. У вітальні відчиняються двері, з яких ллється світло та трохи освітлює кімнату. Вона порожня. Через двері до вітальні заходить Чоловік Лоли. У нього є ліхтарик. Він його запалює та щось шукає у шухлядах секретаря, що біля вікна.
Раптом світло у кухні запалюється, це його лякає, він випростовується та дивиться у бік кухні.
На кухні окрім Лоли та трупа, що тепер не сидить, а лежить на обідньому столі, нікого не має. Лола продовжує мити газову плиту, старанно її натирає.
Чоловік йде до дверей на кухню та відчиняє їх.
Лола ніяк на це не реагує, а продовжує терти плиту.
Чоловік Лоли деякий час дивиться на те, що вона робить, а потім вирішує заговорити.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Лоло, що ти робиш?

ВАГІТНА ЛОЛА. Доброго дня, Андрію. Я відмиваю залишки вчорашньої вечері.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Що ви їли?

ВАГІТНА ЛОЛА. М’ясо з кров’ю. Можу пригостити.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Ні, дякую.

ВАГІТНА ЛОЛА. Ти впевнений? Дуже смачно.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Ні, не треба.
Пауза. Звертає увагу на труп на столі. Вирішує все прояснити.
Запитує, дивлячись на труп.

Лоло, а куди подівся мій револьвер?

ВАГІТНА ЛОЛА. Я не знаю, любий. А навіщо він тобі?

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Не відриваючи погляду від трупу.
Просто шукав його.
Після паузи.
А це хто?

ВАГІТНА ЛОЛА. Нарешті відвертаючи свою увагу від плити, спираючись руками на неї та розвертаючи обличчя до свого чоловіка.
А, зовсім забула сказати… у нас гості.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Без жодних емоцій, без здивування. Лише дивлячись на труп.
Справді? І багато?

ВАГІТНА ЛОЛА. Повністю розвертаючись до чоловіка, спираючь на робочу стінку та витираючи рушником руки.
П’ятеро, з ним шість.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Думаю, він вже не рахується.
Після пузи.
Ти сама їх запросила?

ВАГІТНА ЛОЛА. Ні, вони самі прийшли. Цього я навіть не знаю.
І вказує пальцем на труп.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. І ви вже вирішили, що з ним робити?

ВАГІТНА ЛОЛА. Ні, ми як раз обговорювали це, коли ти зайшов.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Дивлячись на Лолу.
Тоді де всі інші?... П’ятеро чоловік?

ВАГІТНА ЛОЛА. Вони у вітальні. Чекають на каву…
Ніби щось пригадуючи.
Але кава, здається, закінчилася…
І відвертається від чоловіка, починаючи оглядати всі шафочки.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Намагаючись повернути її увагу до себе.Лоло!

ВАГІТНА ЛОЛА. Що?
І продовжує шукати каву.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Лоло! Повернися до мене.
Вона припиняє шукати та дуже повільно та якось винувато розвертається до свого чоловіка.
Я був у вітальні. Там нікого немає.

ВАГІТНА ЛОЛА. Ніби лічить. Монотонно.
Росіянка з англійським акцентом стоїть біля вікна за шторою. Пол МакКартні ховається за диваном. Джон Леннон читає газету у кріслі. А Джордж Харрісон риється у шухлядах.
І сміється. Після паузи.
А мама як завжди причаїлася у шафі.
Так, вони сьогодні не галасували.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Настільки не галасували, що вбили людину?

ВАГІТНА ЛОЛА. Вони невинні, це я вбила.
Після паузи.
Ми грали у … як там її, «Русская рулетка», ось.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Перебиваючи її.
Твій колишній теж прийшов?

ВАГІТНА ЛОЛА. Після паузи. Ховаючи очі.
Так.
Знову пауза.
І росіянка з англійським акцентом.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Вона знову взялась за своє?

ВАГІТНА ЛОЛА. Вона привела з собою нового залицяльника. Він психіатр, і він старий, дуже старий.
На мить замислюється.
Я його знала колись…
І знову байдуже.
До речі, це вона все вигадала. Знаєш найбруднішу історію у її житті?

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Ні.

ВАГІТНА ЛОЛА. Вона перестала відчувати речі так, як відчувала колись. Вона черства. Вона стала мертвою, ось як. Вона тепер взагалі нічого не відчуває. А раніше вона відчувала все так, як ніхто інший.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Цілуючи її шию.
Чий це пістолет?

ВАГІТНА ЛОЛА. З заплющеними очима.
Це не пістолет. Це револьвер.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Гаразд, чий це револьвер?

ВАГІТНА ЛОЛА. Кріса.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Не припиняючи цілувати її.
Хто такий Кріс?

ВАГІТНА ЛОЛА. Кріс мертвий, любий, Кріс мертвий.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. То його так звали – Крісом?

ВАГІТНА ЛОЛА. Ні, це я йому вигадала ім’я. Правда ж, іронія долі – його застрелили з його ж власного револьвера.
Після паузи. Дивлячись на стелю.
Вже пізно…

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Не відволікаючись.
Так. А гості ще не йдуть. Тобі не здається, що вони трохи затримуються?

ВАГІТНА ЛОЛА. Залазячи на стіл робочої стінки.Мені здається, що вони нікуди й не збираються йти.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. То прожени їх.

ВАГІТНА ЛОЛА. Але ж це неввічливо. А якщо ми колись прийдемо до них в гості…

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Навіть зараз не відволікаючись. Все далі розпалюючись.Ти знову забула прийняти пігулки, так?

ВАГІТНА ЛОЛА. Так, мабуть забула.
Біл приходив. Він так виріс. Вже зовсім дорослий. В нього тепер є дівчина…
Лола теж розпалюється, ставить ногу на стіл, на якому лежить труп. Та випадково доторкається до нього пальцем ноги. І раптово вона охолола. Вона ніби більше не хоче продовжувати. Чоловік же продовжує її цілувати.
У нього шкіра холодна. Не люблю цього. У мене завжди руки холодні. Це означає… я майже мертва?

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Ні, тільки починаєш помирати.
І злегка сміється.

ВАГІТНА ЛОЛА. Дивлячись на труп на столі.
Я не можу.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Чому?

ВАГІТНА ЛОЛА. Мені здається, що він на нас дивиться, що він підглядає за нами. Закрий йому очі.
Чоловік Лоли відходить та закриває йому очі, а потім знову повертається до Лоли та продовжує її цілувати. Але Лола ніби не заспокоюється, вона продовжує бути холодною.
Мати колись сказала мені, що після війни все змінилося. Після війни люди вже не боялися вбивати. Це вона мене навчила нічого не боятися, бо все найжахливіше вже в минулому. І, хвала Богу, казала вона, що ти ніколи цього не бачила.
Після паузи.
Війна все змінила. І досі не розумію, як вони після всього цього могли все ж таки жити разом? Що об’єднує людей після таких жахіть? Чому після всього того вони не бояться любити та прив’язуватися до чогось?
Раптово пручаючись.
Відпусти, нам неможна займатися сексом. Лікар так казав.
На її чоловіка це не діє. Вона продовжує пручатися.
Відпусти, я запізнюся на автобус.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Нічого не розуміючи.
Який автобус?

ВАГІТНА ЛОЛА. Я повинна зустріти автобус, на якому приїде зі школи Чак! Я повинна зустріти Чака!

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Припиняючи її цілувати, взагалі відходячи від неї. Вона ж продовжує сидіти на столі, як він її покинув.
Ніякого Чака немає! І зупинку вже давно знесли! Автобуси тут більше не зупиняються!

ВАГІТНА ЛОЛА. Злазячи зі столу. Ледь не плаче. Кричить на нього.
Знову брешеш! Він приїде!

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Сюди вже давно ніхто не приїжджав. Вже 5 років. Ні твій брат, ні твоя мати.
Після паузи.
Так, ти старієш, Лоло!

ВАГІТНА ЛОЛА. Після паузи, під час якої пильно та з ненавистю дивиться на свого чоловіка.
Це Чак прийшов. Він повернувся зі школи.
Та хоче вийти з кухні.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Хапаючи її за руку та затримуючи перед собою.
Ніякого Чака немає, Лоло! Ти його вигадала!

ВАГІТНА ЛОЛА. Не говори так! Адже ти знаєш, що це неправда. Він живий.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Ні, Лоло! Ніколи не було ніякого Чака. Ти його вбила, Лоло, вбила, коли тобі було 17.

ВАГІТНА ЛОЛА. Кричить йому в обличчя. Вона вже в істериці.
Не бреши мені!

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. Лоло, це правда! Ти все це вигадала!

ВАГІТНА ЛОЛА. Ні! Замовкни!
І її чоловік вириває у неї з-під одежі подушку, яку вона носила замість живота.

ЧОЛОВІК ЛОЛИ. І твоя матір сьогодні не приходила в гості, розумієш? Вона померла шість років тому. Лоло, згадай, будь ласка.
І він обіймає її наскільки це можливо.І Біла вже давно немає, він не приходив сьогодні.
І нікого взагалі сьогодні не було.
Лола засмучується, вона починає тихо плакати, як маленька дитина. Вона заходить до кладової та сідає у шафу.

ВАГІТНА ЛОЛА. Тихо кричить.
Мамо! Мамо!
Андрій залишається на кухні. Він запалює сигарету, перемикає хвилю на радіо. Починає грати Connie
Francis “It’s my party”
І з сигаретою в зубах починає знімати зі столу труп. Труп падає. Він його тащить по підлозі кухні, а потім крізь двері до вітальні, і так геть зі сцени. Лола не вилазить з шафи. І лише тихо собі плаче.

Кінець.