укр / ENG / pol

КРИВОРІВНЯ

МУЗЕЙ ПАРАСКИ ПЛИТКИ-ГОРИЦВІТ


ПАРАСКА ГОРИЦВІТ-ГІРКА (ПАРГОР)

... *** ...

ІНДІЙСЬКІ ЗАГРАВИ
(пригодницьке)

... *** ...

ЄК СПАЛА, КРАСНОЇЛЕ!

Одним словом, своїми левірами пройшли дуже сумирно. Так, єк село спало, ніхто ніде ні ковтнув, ні бовтнув, лишень, єк очютилиси на Амбросіївскому версі, тут вже єли прислухатиси до Красноїльськєх розрухів...

Красноїля на всі ирти обзиваласи. Так, шо єк приостановилиси побіч Амбросіївскєх кєдрий, гірше нічього ни оставалося сказати, єк отото ріднесеньке привітанє:”Єк ти спала, Красноїле!” наколи запривіталиси, тут же и ни в тоти гадкє шо з джєморничя так и скажут: „А на гараздикви, вам, бисажєнниці!”

Подорожєнцкі ни могли ни подивитиси назадь себе, тай опередь себе. Таже, голос чюти, а стану ни витко? Гадали шо першими ранками-панками... а то єк витко и тут народ ни спит? Хоть и ни в дорогах за пошуками Медіної Булки. Досить того, шо довго ни розглипичювали по джєморниках, бо тут єк тут уздріли єк двоє людий борсанилиси помижи гаджюджьник, тай чюпасом торгали чьорноперістого назимка. То вже було єсно єк Божий день, шо цим двом нима коли лишний раз прибесідувати... адже, назимок ни вакований на вожінє, окрім него нічього й ни виділи побіч себе. Так само єк и подорожєнцкі тут же спивали своїми любопитними поглядами з Красноїльськєх хітарів весняну замилуваність поранкової краси... Єка чєс від часу огорталаси в ранішні тумани... зпоміж єкєх пробералиси стовбурці диму, шо нагадував про живий людськєй розрух в поранковий чєс. Тумани несли на своїх вогких плечах, отой наймиліший прихід весни, з єков крокували подорожєнкє в цей чєс...

Весну, єка ни дала досиджувати дома, а своїми заманливими покликами випровадила в делеку дорогу... Люде пораїлиси коло своїх домівок, а подорожні припазєли свою розпочату пригодницьку подорож.