укр / ENG

ДАНИЛО ЛІДЕР Данило Лідер і український театр. Якщо вдуматися - дійсно парадоксальне сполучення. Лідер - інтуїтивне відчуття найменших рухів матерії, діалог з простором "на рівних", вертикаль, що поєднує мале та велике, наїв та інтелект. Український театр - явище певною мірою хаотичне: виблиски барокової свідомості, примхливі, але недоконструйовані образи, емоції понад змістом, стихія, нерідко скерована по горизонталі. Лідер і український театр - різноментальні, різноскеровані, але, незважаючи на це, невід'ємні один від одного. В цьому є той самий конфліктний монтаж, що став одним з базових елементів теорій Лідера: "...один смисл вступає в різку несхожість з іншим, найчастіше це називають конфліктною несхожістю. Глядач розгадує цю конфліктну несхожість і таким чином осягає невідому інформацію про зміст" ("Мій улюблений драматург - Природа"). Візьмемо на себе сміливість припустити, що в логіці розвитку українського театру поява такої фігури, як Лідер, не була запрограмована. Ін'єкції "дієвого простору", зроблені в 20-30-і роки українським класичним авангардом (Екстер, Петрицький, Бойчук, Меллер), надовго втратили свій вплив та були надійно витіснені (в психіатричному сенсі) зі свідомості української культури. Поява Лідера з його аскетизмом, стриманою колористикою, ввічливим, але непохитним нонконформізмом в естетичних уподобаннях, - це суцільна, нічим не мотивована випадковість. Мудра випадковість, якою культура (якщо розглядати її як мислячу матерію) сама провокує свій розвиток. Український театр потребував щеплення, і отримав Лідера. Лідер є необхідним, як камертон, як безумовна постать, що стоїть "над процесом", як дитина, що будь-якої хвилини може нагадати королю про недоречний вигляд його "парадного вбрання". Разом з Лідером український театр отримав щеплення проти власної хаотичності, іманентної недовершеності. Щеплення структурного образного мислення або - іншого типу мислення взагалі.