Історія написання «Саломеї» від самого початку драматична. Оскар
Вайльд написав її у 1891 році, коли знаходився в ув’язненні. Крім
того, ця одноактна трагедія була написана французькою. Таким був
результат розпачу автора, який, зважаючи на свою скандальну репутацію,
навіть не сподівався, що цю трагедію зможуть сприйняти англійці.
Лише через деякий час він все ж переклав свій твір англійською.
Сюжет трагедії - класичний. В основу покладено історію Саломеї,
взяту із Нового Заповіту - прийомна дочка тетрарха Ірода Антипи
звабила Ірода виконанням танцю семи покривал, вимагаючи у винагороду
голову пророка Іоанна Хрестителя (Іоханаана) на срібній тарелі.
Переосмисливши євангельський сюжет, О. Вайльд наділив Саломею любов’ю
до пророка. Вона стверджує: «Я знаю, ти покохав би мене, тому що
таїна Любові більша, аніж Таїна смерті. Тільки на Любов треба дивитись».
Сама ж Саломея прагне не стільки влади, скільки бажання доторкнутися
до Краси, оскільки «… обраний – той, хто в прекрасному бачить лише
одне: Красу».
Вже понад століття, як немає самого автора, проте образи, створені
ним, живуть, знаходячи нових палких прихильників і сьогодні.
Хореограф Сергій Швидкий створив свою «Саломею»: виставу-факт, виставу-гру,
виставу-образ, виставу-символ. У ній - дивовижне поєднання пластики
й слова, кохання та пристрасті, краси і життєвої правди. «Маска
правдивіша, аніж обличчя», – вважав О. Вайлд. Спеціально для вистави
Сергій Швидкий власноруч виготовив костюми, маску із перлів, взявши
на озброєння слова свого духовного наставника Сергія Параджанова:
«Якщо хочеш зробити добре, зроби все сам».
У виставі триває діалог через вічність, звучить мова символів, вирують
пристрасті, які більші за таїну смерті.
