укр / ENG / pol

"Вар'яції для сяку-хаті, телевізора і голосу"

(за мотивами повісті О.Забужко "Я, Мілена")



6

Задум створення вистави за мотивами повісті Оксани Забужко “Я, Мілена”, ґрунтується на бажанні поєднати різні технології, оскільки це твір про світ сучасних медіа і систем комунікацій. У практичному значенні – це поєднання театральної практики із практиками медійно-комунікативними, спроба перекласти повість мовою театру, але при цьому використовувати технології, закладені у її сюжеті.
Окрім тексту повісті, використовувались комунікативні і медійні теорії, зокрема теорії канадського філософа Маршала Маклюена. Це спроба глибше розібратися із сучасними медіа, особливо зі світом телебачення, про що йдеться у повісті. Дослідити відомий, але так і не розгаданий остаточно постулат Маклюена: “The medium is the message” (“Носій є посланням”).
Один із головних компонентів концепції вистави – одночасне мультимедійне навантаження глядача. Що відбувається із поняттями комунікації і рецепції коли іде перевантаження інформаційних потоків, як спроба метафоризації інформаційного віку? Який результат наднагромадження комунікативних технологій на сцені і їхнє використання поза звичним театральним призначенням?
Оскільки ми, за концепцією Барта, вважаємо нашу виставу не твором, а текстом, і не вважаємо, що вистава закінчується після оплесків глядача, ми запрошуємо присутніх до подальшого спілкування з нами у формі індивідуального перегляду відеоматеріалів до вистави. Вони є на подарованому диску, що його кожен глядач отримує перед початком.

 

Відгуки:

… як і за доби телевізора, так і за доби комп’ютерів виникає можливість нескінченного розмноження людських проекцій, образів, відображень, яким то захоплюються, сподіваючись на майбутню імплантацію людського розуму в нове дігітальне тіло, то залякують, нарікаючи на втрату відчуття реальності й заміну тілесного життя віртуальним.

Вистава, створена у Центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, «Вар'яції для сяку хаті, телевізора і голосу» за оповіданням Оксани Забужко «Я, Мілена» - якраз про стики і нестиковки, діалоги і непорозуміння між людиною та її проекцією на екрані. Це може бути вистава про сприйняття, або ж спектакль про репрезентацію, або ж драматична жіноча історія.

М.Матвійчук, науковий співробітник Центру
Детальніше>>




1     3     2    

4     5