"Вар'яції для сяку-хаті,
телевізора і голосу"
(за мотивами повісті О.Забужко "Я, Мілена")
Задум створення вистави за мотивами повісті Оксани Забужко “Я,
Мілена”, ґрунтується на бажанні поєднати різні технології, оскільки
це твір про світ сучасних медіа і систем комунікацій. У практичному
значенні – це поєднання театральної практики із практиками медійно-комунікативними,
спроба перекласти повість мовою театру, але при цьому використовувати
технології, закладені у її сюжеті.
Окрім тексту повісті, використовувались комунікативні і медійні
теорії, зокрема теорії канадського філософа Маршала Маклюена.
Це спроба глибше розібратися із сучасними медіа, особливо зі світом
телебачення, про що йдеться у повісті. Дослідити відомий, але
так і не розгаданий остаточно постулат Маклюена: “The medium is
the message” (“Носій є посланням”).
Один із головних компонентів концепції вистави – одночасне мультимедійне
навантаження глядача. Що відбувається із поняттями комунікації
і рецепції коли іде перевантаження інформаційних потоків, як спроба
метафоризації інформаційного віку? Який результат наднагромадження
комунікативних технологій на сцені і їхнє використання поза звичним
театральним призначенням?
Оскільки ми, за концепцією Барта, вважаємо нашу виставу не твором,
а текстом, і не вважаємо, що вистава закінчується після оплесків
глядача, ми запрошуємо присутніх до подальшого спілкування з нами
у формі індивідуального перегляду відеоматеріалів до вистави.
Вони є на подарованому диску, що його кожен глядач отримує перед
початком.
Відгуки:
… як і за доби телевізора, так і за доби комп’ютерів виникає
можливість нескінченного розмноження людських проекцій, образів,
відображень, яким то захоплюються, сподіваючись на майбутню імплантацію
людського розуму в нове дігітальне тіло, то залякують, нарікаючи
на
втрату відчуття реальності й заміну тілесного життя віртуальним.
Вистава, створена у Центрі театрального мистецтва ім. Леся
Курбаса,
«Вар'яції для сяку хаті, телевізора і голосу» за оповіданням
Оксани Забужко
«Я, Мілена» - якраз про стики і нестиковки, діалоги і непорозуміння
між людиною та її проекцією на екрані. Це може бути вистава
про сприйняття, або
ж спектакль про репрезентацію, або ж драматична жіноча історія.
М.Матвійчук, науковий співробітник Центру
Детальніше>>
|