"Из мира аднаво в другой..." (летаргічна клоунада
за "Нотатками божевільного" М. Гоголя)
режисура, сценографія - Марк Нестантінер
дизайн - Володимир Карашевський
пластика - з.а. України Алла Рубіна
Поприщін - з.а. України Віталій Лінецький
Мавра, Софі, Інквізитор - Вікторія Авдєєнко
світло - Євген Коп'йов
звук - Володимир Данилевський
технічних директор - Сергій Матвієць
у виставі використані фрагменти з творів Альфреда Шнітке
“Поприщін неодноразово намагається стати таким, як світ. Він відчуває
гордість, що причетний до якихось загальновідомих цінностей суспільства...
Але у нього інша природа. У нього не виходить. Там є вислів – "не
человек, а черепаха в мешке", – але надсенсибільна, надчутлива
черепаха! Це ж треба було таким народитися! Він не може пережити порожнечу
життя. І навіть цього не усвідомлює. Він би хотів чути інші звуки,
інші слова, бачити зовсім інше світло, відчувати іншу енергію. Його
вразило не те, що песики розмовляють, а що вони один з одним розмовляють
– "по-человечески" – по-людськи. З ним ще ніхто так не розмовляв.
Він весь час каже: "Я сказал сам себе". А песики цікавляться,
чому один не зустрічався з іншим, вони чують один одного – песики...
Він відчув ту людяність, ті ноти, те звучання, до якого мала бути
призначена взагалі людина, він побачив: "как повела она своими
глазами... Пропал я, Господи... " Від чого? Вона є носієм іншої
енергії, іншого світла. Він прагне іншого виміру, де песики розмовляють
один з одним, а люди випромінюють інше світло.”
М. Нестантінер
“У театр ходити складно, тому що театр – це жива присутність. Це не
завжди приємно. Це буває боляче, страшно, іноді навіть соромно. І
не тому, що погано грають, а тому що ти наодинці з живою іншою людиною,
яка хоче тобі щось сказати, а ти не завжди готовий йому відповісти.
І нема за що сховатися, наприклад, як за стінку екрану комп'ютера,
чи екрану кіношного. А театр одного актора – це особлива жива присутність,
найвідповідальніша форма спілкування актора і глядача. І ось сьогодні
на спектаклі подумала: Господи, як же я заскучала за театром, як добре,
що він є. Як добре, що є ця жива присутність, від якої нікуди подітись
і нікуди подітись не хочеться.”
Т. Чайка, кандидат філософських
наук
“Вистава цінна тим, що не спрямована на зовнішні
ефекти... Важливі усі деталі внутрішні, і ось цей постійний рух –
набирає, набирає!.. Дуже хороша вистава. Тиха... і цей тихий
стук в кінці…”
К. Пітоєва, співробітник Дому-музею
Михайла Булгакова