ПРЕМ’ЄРА! Вона завжди неповторна. Це завжди нові почуття, як – до, так і – після. А якщо ще з 11 задіяних акторів майже всі вперше виходять на професійну театральну сцену… І це навіть без попередньої репетиції саме на цьому майданчику. До того ж вистава грається взагалі вперше… Повна глядацька зала, напружене очікування. Початок.
ЗАЧАРУВАЛА. Усіх! А як же інакше? Адже це – Марія Заньковецька. І вистава про творення знаменитого Театру Корифеїв. А Заньковецька у цьому неповторному сузір’ї зірок – безцінний діамант у перстні самого Марка Кропивницького. Відверто, знав про талановиті роботи актриси Андріани Мисишин, але не очікував такого потужного її перевтілення. Андріана Мисишин – Марія Заньковецька. Вони тепер справді нерозлучні, хоча час і дороги у них різні. І це теж чудово!
БОРИСФЕНЦІ. Дуже не тривале театральне життя актора у студентському театрі – 3-4 роки – і для багатьох надалі саме цей театр залишиться тільки згадкою. Проте надбані театральні емоції та життєвий досвід – безцінні. Тому ця юнь так спрагло поспішає дорослішати на сцені. І для них насправді найбільша віддача – це щирі оплески глядачів. Як вже зазначалося вище, у виставі «Троянда біла, троянда червона…» задіяно 11 акторів: 4 жіночі ролі, 7 чоловічих. Усі актриси видали самобутні та доволі зрілі роботи. Усі вони різні, але кожна має свою родзинку та певний неповторний шарм. Серед чоловічих ролей роботи не такі рівні: хтось видався зрілішим, хтось ще в процесі пошуку саме свого героя… (Адже ще Ромен Роллан зазначав, що коли ми звертаємось до історії, то це не минуле оживає в нас, а ми відкидаємо в минуле власну тінь.) Однак, найголовніше, у цій прем’єрній виставі ніхто не випав із цілісного ансамблю. Це була одна монолітна команда, що й, напевно, мала такою бути за задумом режисера. Режисера…
ОДНОДУМЦІ. Галина Саган – художній керівник студентського театру «Борисфен» Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Напевно, дуже добре, коли керівник театру має ще чималий досвід науковця, адже пані Галина ще є професором кафедри всесвітньої історії Факультету суспільно- гуманітарних наук. Усі попередні роки саме вона була режисером усіх вистав, віддаючи перевагу сучасній вітчизняній драмі. Проте мріяла про свого режисера. І врешті-решт одна з її вихованок стала до режисерського керма. І це – Андріана Мисишин. Вони з пані Галиною розуміють одна одну не тещо з пів слова, а навіть з пів погляду. Однодумці, що сформували навколо себе коло однодумців. Такий він, цей неповторний Борисфен. І ще. Зазвичай у професійних театрах режисери уникають ролей у своїх виставах, навіть попри чималий акторський досвід. Але цього разу пані Андріана була просто приречена перевтілитися у Марію Заньковецьку, адже це була і є тільки її роль.
ПІСЛЯМОВА. Фінальний фрагмент п’єси:
ВОНА. У театрі вистава — «Циганка Аза», він в одній із головних ролей. Вона приходить на спектакль у спеціальній білій перуці, залишаючись невпізнаною. Купує квиток у перший ряд. І по закінченні другого акту, підходить до сцени й театрально кидає йому троянду.
На авансцену виходить ВІН.
ВОНА кидає троянду Арлекіно у червоному, який низенько кланяється та підносить квітку до вуст. Потім швидко біжить за лаштунки, одразу ж повертаючись із червоною трояндою. Кидає її Арлекінці у білому, яка так само підносить квітку до вуст і повертається із глядацької зали на авансцену.
ВІН. Ось так завдяки білій та червоній трояндам відбулося примирення.
ВОНА. Або одне з багатьох примирень. Адже вони то мирились, то знову розходились…
ВІН. Проте довго не могли бути один без одного.
ВОНА. Та й сприймали їх усі тільки разом – у парі.
ВІН. Адже кращої пари на сцені годі й було уявити!
ВОНА. А в житті?
ВІН. А в житті було по-різному. Але чомусь хочеться сказати, що вони жили довго-довго і померли в один день.
ВОНА. Після того, як Микола Карпович відійшов у вічність, Марія Костянтинівна прожила його всього на один рік. Вони справді не могли довго один без одного.
ВІН. І їхні поховання на Байковому – поруч.
ВОНА. Між ними ростуть два кущі троянд. Троянди білої…
ВІН. …і троянди червоної.
ВОНА. А біля кого який кущ?
ВІН. Хто зна? Напевно, вони переплелись. Як і їхні долі.
ВОНА (робить йому реверанс, прямуючи за лаштунки). Троянди білої…
ВІН (відповідає реверансом на реверанс). Троянди червоної…
ВОНА. Троянди білої…
ВІН. Троянди червоної…
