10 жовтня відбулася прем’єра вистави «СЕЗОН ПОЛЮВАННЯ НА МИСЛИВЦЯ» Олександра Вітра попри масштабні нічні обстріли та зникнення внаслідок цього електрики і води. Це спільний проєкт театру МІСТ і НЦТМ імені Леся Курбаса і це вже 6- а вистава, створена у рамках проєкту антології комічної драми “Ажіотаж” драматургічного відділу Центру Курбаса. Постановка Олександра Мірошниченка презентує карнавал комічних непорозумінь і буфонадних масок. “Дуже заплутана комедія”, як визначено жанр п’єси, вийшла парадоксальною і динамічною. Химерні ролі грають три юні акторки Софія Янчук, Єва Михайлова та Ізміра Югунхак із блискавичним перетворенням у різні образи, як жіночі, так і чолові. Неоабсурд вистави перегукувався з інтертекстуальністю, іронія над цитатами з класики з неймовірними вигадками і блазнюванням.
Історія починається з квіпрокво, але в результаті стає чимось значно серйознішим… Головна героїня – журналістка-фотограф, яка прийшла зробити сенсаційні фото – викриття справжнього життя “зірки”, сама потрапляє у пастку обману. Брехня нагромаджується і стає дедалі абсурднішою і небезпечнішою, але правда виявляється не менш загрозливою, якщо не для життя, то для її сутності. “Чи можливо піймати талант у пастку власних інтересів? І якою буде ціна цієї пастки?” – Запитує автор. Чи залишиться героїня вірною правді, чи продасть її за гроші і славу, як інші? Хто стоїть за сходженням кожної зірки, наскільки вона справжня, і хто й навіщо керує цим усім? Ці та інші питання виникають у процесі і примушують замислитися над серйозним. Ця іронічна комедія про “полювання” на справжні почуття, де вже незрозуміло, хто ж насправді є мисливцем, а хто жертвою.
Прем’єра відбулася у потрійно знаковий день. По-перше, це день початку театру-студії МІСТ, заснованого Юлією Гасиліною, Олександром Мірошниченком i Недою Нежданою. Саме цього дня 20 років тому стався перший крок – прийшли на перше заняття учасники студії. “Сезон полювання на мисливця” – це вже 48-а вистава театру, а ідея “розумного блазня”, яка була закладена в основі “МІСТ”, продовжує жити. По-друге, це знаковий день режисури і театральної організації, а ще день психічного здоров’я, що також символічно, адже гумор лікує наш мозок і тримає на поверхні, коли реальність здається жорстоким абсурдом. Як писала Леся Українка: “Щоб не плакать, я сміялась”. А гнів на ворога варто вкладати у донати, адже прем’єрні покази були благодійними зі збором для 3 ОШБ Нова.
