Моновистава за мотивами роману Віктора Гюго «Людина, що сміється»
«Коли б з горя можна було вийти, як виходять із міста. Ми могли б бути щасливі! На жаль, назавсігди не буде з нами того, кого вже немає. Тінь залишається на тих, хто переживає. Ти знаєш, про кого я кажу. Життя – це тільки довга втрата того, що любиш. Бо в житті є тільки одна річ – серце, а після життя – душа…»
У цей світ людина приходе самотня. Дитиною. Бездоганною. Без дорікань. Деяким щастить поринути у батьківську любов, а іншим знести усі труднощі життя. Тому рано чи пізно людина вдягає ту маску, яка дає їй відчуття безпеки… Іноді, це лише відчуття.
Милосердя рятує.
Кохання надихає.
Проте, лише щирість дарує свободу.
Чи може людина жити без маски?
І чи може врятувати маска позитиву, догоджаючи оточуючим, якщо в серці немає відгуку?
На ці питання герой намагається відповісти собі…людям… світу… і знову собі
————————————————-
Вадим Гринчук
Режисер – Євгенія Скрипник
“Театр Щирих”
Початок о 18:00
