У липні 2026 року в рамках одного з найбільших театральних фестивалів світу – Avignon Off (Франція) відбувся франко-український фестиваль «L’Art en Résistance» («Мистецтво Спротиву»). Заснований французьким фотографом Лораном Канжіоні (Laurent Cangioni) за участі української театральної художниці-біженки Алії Байтенової, цей проєкт постав як важливий простір міжнародної солідарності, щоб представити театральний голос України в Європі.
Головна мета фестивалю «Арт ан Резістанс» – протистояння російській агресії, байдужості та маніпуляції засобами театрального мистецтва. Організатори і учасники прагнули продемонструвати європейській публіці суб’єктність української культури, її ідентичність і водночас зв’язки із загальноєвропейським контекстом. В основі ідеї фестивалю був також діалог культур, які поєднали літературу і театр, фотографію і музику, поєднавши українську, французьку, італійську і англійську мови. Програма охоплювала різноманітні форми: від виставки картин і світлин, книжкових презентацій і сценічних читань до творчих зустрічей і вистав, дискусій із журналістами й глядачами. Фестиваль розпочався з виставки світлин і картин про сучасну Україну у війні очима згадуваних організаторів фестивалю і військового фотожурналіста Тібо Ізоре Массерон (Le Figaro) з Франції, який побував в Україні, навіть у таких найгарячіших точках опору, як Бахмут, у мистецькому просторі галереї Malle Bleu (Малль Бльо), яка стала основним штабом Мистецтва Спротиву.
9-го липня відкриття основної програми розпочалося з конференції на основній сцені вілляж – в серці Авіньйону Офф, де до організаторів «Арт ан Резістанс» і директора фестивалю Офф Авіньйон Гарольда Давіда приєдналися учасники фестивалю Мистецтво Спротиву – Ольга Чернявська і Юлія Зірка від Полтавського театру Арт-Галактика, Антон Меженін від Театру Корифеїв із Кропивницького, Андрій Бакіров і Оксана Гребенюк від Театру Шевченка з Чернігова і Неда Неждана від НЦТМ імені Леся Курбаса (Київ). Організатори і учасники говорили про ідею фестивалю як діалогу культур і спротиву російській агресії та програму фестивалю. Про існування театру у постійних тривогах і обстрілах бомбами, ракетами і дронами, коли театри руйнують, а митців мобілізують на фронт, коли окупація – є не миром, а найгіршою формою війни – без захисту, коли непокараність злочинів агресорів сприяє ескалації війни і збільшення руйнацій і жертв. І найстрашніше – це загибель людей, загибель героїв, таких, як соліст паризької опери Василь Сліпак, пам’яті якого було присвячено низку подій цього фестивалю. І ті бойові відповіді, які нарешті почали отримувати російські агресори від хороших українських дронів – були суголосні тій тональності спротиву, в якій проходила конференція, і яку аудиторія зустріла оплесками і підтримкою.
Особливістю проєкту стала його гнучка географія і мобільність форматів. Авіньйон у період фестивалю перетворюється на світову столицю театру (понад 1700 вистав у програмі Off), яка охоплює й інші міста довкола. Тому географія «Мистецтва Спротиву» вийшла за межі самого Авіньйона, охопивши кілька міст мальовничого Провансу. Локаціями для вистав і зустрічей стали як традиційні простори, як-от згадувана галерея Маль Бльо і знаний Театр де Карм в Авіньйоні, так і майданчики інших міст, зокрема Hangar-theatre (Ангар-Театр) у місті Сарьян і міфічний Театр де Терен (Théâtre des Terrains) у містечку Горд – амфітеатр, вписаний у скелю, що природно створювало асоціації з античною трагедією. Додатковою театральною локацією виявився і театр у Марселі.
Активною учасницею програми фестивалю стала Неда Неждана, драматургиня і культурологиня, завідувачка відділу драматургічних проектів НЦТМ ім. Леся Курбаса. Ключовим фокусом її участі була презентація книги та сценічні втілення монодрами «Otvetka@ua» («Riposte»). П’єса присвячена пам’яті соліста Паризької національної опери, волонтера та воїна-добровольця Василя Сліпака (позивний «Міф»), який загинув від кулі російського снайпера у 2016 році. Його історія стала лейтмотивом сюжету про вагітну вдову, яка отримує запрошення на весілля від подруги з росії. Крізь призму цієї особистої трагедії текст порушує фундаментальні питання непокараного зла, витоків повномасштабної війни та необхідності справедливої відповіді («отвєтки») на агресію.
У рамках фестивалю відбулися чотири ключові події, пов’язані з цим текстом:
- Презентація книги і сценічні читання фрагментів. Наприкінці червня 2026 року у видавництві Страсбурзького університету вийшла друком книга «Riposte» у перекладі Віктуар Фейбуа і Катерини Тарасюк. Перша її презентація відбулася у книгарні Comédie Humaine (у самому центрі фестивального селища Village Авіньйону Офф). Подія складалася з творчої зустрічі з авторкою, передісторією створення п’єси і білінгвального сценічного читання фрагментів п’єси українською (акторка Ольга Чернявська, Полтавський театр «Арт-Галактика») і французькою мовами (Оксана Огородник-Журавель, Український театр Авіньйона). Після презентації відбулася автограф-сесія авторки, а дирекція книгарні підтвердила благодійну акцію – кошти з проданих книг підуть Україні.
- Вистава українською мовою. Полтавський театр «Арт-Галактика» (режисер — заслужений артист України і воїн ЗСУ Богдан Чернявський, акторка — Ольга Чернявська, арт-менеджерка — Юлія Зірка, майстер зі світла Дмитро Захлистун) представили складну й емоційну виставу «Отвєтка» з показом документального відео з життя Василя Сліпака, створену на початку повномасштабного вторгнення. Вона вже встигла побувати на фестивалях і гастролях багатьох міст України, а також у турне містами Польщі, Франції, Німеччини і Швеції.
- Міжнародна прем’єра італійською мовою. Показ вистави «Risposta» Національного театру Генуї (переклад Ксенії Констянтиненко, ініціаторка проєкту — Еріка Фаччіолі) розширив міжнародний контекст фестивалю. Моновиставу італійською мовою втілила молода режисерка й акторка Анна Бондарчук (біженка, яка навчалася в Києві і Генуї). Вона створила складну поліфонічну партитуру гри, поєднавши трагедію, детектив і політичний театр.
Обидві вистави були зіграні у трьох театральних просторах міст Авіньйон, Горд і Сарьян, і це було справжнім випробуванням – адаптація до зовсім різних у просторовому і технічному плані сценах. Окрім театру де Терен на відкритому просторі, вистави відбувалися з французькими субтитрами, які вела сама авторка, таким чином роблячи текст вистав зрозумілим аудиторії. - Додатковими подіями стали виступ і творча зустріч із Недою Нежданою «Драматургія Спротиву» у театрах в містах Горд і Авіньйоні, де була представлена її діяльність як авторки, перекладачки і кураторки драматургічних проєктів, зокрема було представлено її книгу «Майдан Інферно» і антологію українських п’єс французькою мовою «Від Чорнобиля до Криму» (видавництво «Еспас д’ен Інстан») та 13-у антологію українських історичних і актуальних п’єс про захисників України «Перехрещені часом» в оригіналі – новий проєкт Центру Леся Курбаса і видавництва «Бук-Друк».
На завершення творчої зустрічі у Маль Бльо відбулася прем’єра відеокліпу української пісні «Танець на склі» французькою мовою про війну в Україні і не тільки від української групи Viter Music Theatrе. - Імпровізованою подією стала ескізна вистава Riposte у виконанні французької акторки Орелі Ламберт, постановка і музичне оформлення – Бенуа Касольтер. Влучне червоно-чорне оформлення і віртуозна партитура ролі обіцяє сильну виставу в майбутньому сезоні. Дивною виявилася і зустріч авторки і акторки несподівано в Авіньйоні – приблизно так, як могла відбутися зустріч героїнь у фіналі п’єси. А вже показ (у форматі відкритої репетиції) – у Марсельському театрі «Ле Міль-Фей».
На завершення фестивалю відбулася прем’єра вистави «Вистава не скасовується» французького драматурга Жан-П’єра Мартінеса у постановці Антона Меженіна в Театрі Корифеїв у театрах Сарьян і де Карм. Парадоксом стало те, що ця метадраматична розумна комедія виявилася світовою прем’єрою – вперше у виконанні українського театру, який вперше зіграв прем’єру в Авіньйоні. Тобто діалог відбувся на всіх рівнях – прототипів героїв, п’єс, книг, перекладів, прем’єр, міст, країн…
Натомість вистава Ответка іншого театру – Чернігівського, на жаль, була скасована, проте чернігівці представили на конференції короткий фільм про своє Мистецтво Спротиву – відновлення театру після удару російською ракетою, яка поцілила в дах під час масованої атаки з руйнаціями і жертвами.
Дякуємо всім організаторам і учасникам фестивалю за підтримку і солідарність, а також особлива вдячність Дмитру Захлистуну, який забезпечив технічне і транспортне оснащення фестивалю.
Митці фестивалю не лише грали вистави й презентували світлини і книги, а й говорили з аудиторією про реальність війни, починаючи від 2014 року, від гібридної до повномасштабної і геноцидної, про творення в ритмах тривог і обстрілів, коли в театри прилітають ракети, а митців розстрілюють снайпери… Найважливішим було показати, що український театр живе, бореться, протистоїть російським агресії і варварству. Але і про те, що наші військові і цивільні захищають від жахливої орди й інші народи Європи, і якби не наш опір, війна могла бути в інших, вони наступні. І ця небезпека не зникла, вона продовжує бути, наш ворог спільний, – і це росіяни і їхні союзники.
Участь українських митців у фестивалі «Арт ан Резістанс» показала надзвичайну важливість тримання культурного фронту за кордоном. Досвід Авіньйона засвідчує: коли діалог будується мовою актуального інтелектуального і складного сучасного театру, український голос отримує відгук у європейських професіоналів та публіки. Це була не просто презентація творчості, а важливий акцент на суб’єктності української сучасної драми, яка орієнтується на європейський вектор розвитку, принципово дистанціюючись від постколоніальних наративів. Презентації виставки, книг і вистав стали дієвим інструментом донесення правди про війну, її жертви та ціну нашої свободи.
