12-та сесія театрально-філософського, освітнього метапроєкту «Комедія як Філософія» (майстерня Сергія Ковалевича, «International Theater Observatory») – «Жага присутності», продовжує розробку понять нової театральної антропології і акторських практик, розглядає фундаментальне для театру поняття присутності. Будучи єдністю і викликом буття в інтуїтивному «схопленні», це поняття потребує комплексного підходу, встановлення цілої низки творчих практичних питань: хто ти єсть, в світлі чого ти єсть, як ти єсть, наріжних питань європейської культури і метафізики наново поставлених в часі.
«Бути і все!», «бути і крапка!» – можливо головний потаємний намір, жага і молитва актора, які вимагають маніфестації його сутності, при-сутності, єдності в голосі, тілі, мовленні і вислові.
«Коли ірже кінь – відгукується кінь, коли реве бик – відгукується бик». Так в старовинному китайському прислів’ї втриманий закон подоби – подібне зове подібне – і необхідність виклику сутності, того, що незмінне в часі, будучи таким по природі.
Ціль цієї майстерні – проявлення ОБ’ЄКТИВНИХ ГОЛОСУ і ТІЛА. Голосу як зв’язку життя людини з духовним рівнем буття і тіла як кровотоку, що править його форму. Вирізняємо об’єктивний голос і тіло як голос і тіло сутності, на відміну від тільки сучасного розуміння їх як впливів.
Зосередившись на голосі і тілі як аспектах ЄДИНОГО, ми спробуємо розширити наше усвідомлення від звичного, буденного, де голос – тільки те, що ув’язнене в тілі, до можливості віднайдення союзу, унії між голосом і тілом. Спробуємо таким чином вивільняти тіло і голос і так створювати відстань між ними, щоб Слово могли бути проявленими. Та згодом будемо розуміти взаємні відношення між вільними голосом і тілом як ЄДИНИЙ ЖЕСТ.
Що на практиці означає прийняти свої власні інструменти, тіло і голос, і як вийти за межі звички? Які процеси проявляються на цих границях і що необхідно актору, щоб досягнути території незнаного, там, де закінчуються самовияви і виникає Театр і художня реальність? Як таким чином актор організує себе, спираючись на акторське ремесло? Ставлячи такі питання і створюючи певні передумови, ця майстерня розвиває не тільки процес арт-терапії в виконавцеві, але і закладає фундамент для трансформації Художника, розвиваючи його художнє мислення.
«В здоровому розумі і добрій пам’яті», утримуючи мову, спів, мовлення і рух як якості ЛЮДИНИ – тон в якому говоримо чи співаємо, якість від якої рухаємось, смисли, які приходить в результаті цих дій, наново відкриваючи Слово через вислів «від тіла», закладаючи роботу з мовою від пункту розумності як першого, де здійснюється усвідомлення, – актор наважується осягати РЕАЛЬНІСТЬ без будь яких уяв. Говорити своїм голосом, бути в своєму тілі, існувати просто і прозоро – БУТИ.
Будемо втілювати цей намір, поєднуючи два принципові напрямки Обсерваторії: через Нульовий Ритуал, пропонуючи тілу дисципліну і досліджуючи живий і фізичний підхід до голосу, та за допомогою критичного мислення, працюючи з розумом актора.
Сергій Ковалевич
Художній керівник Міжнародної Театральної Обсерваторії
