Науковиця НЦТМ імені Леся Курбаса (з 2022),
Студентка 1 курсу магістратури Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, ОП «Візуальна історія та кураторство виставкових проєктів»
(з 2025).
Епіграфом для інформації про себе обрала рядки вірша Юрія Андруховича «Бібліотека»:
«ми шукаємо щонайточніших знань
драбинами сходимо на вищі поверхи книгозбірні
нишпоримо по стелажах спільно з павуками
здіймаючи крейдяні хмари під стелею
мов на вершині стрімкої вежі
почуємося повітряними гімнастами
аж забиває дух і ледве
втримуєм рівновагу
поринаємо в найтовщі томи без надії колись вибратися
книги поглинають нас як моря
хапаємось руками за різьблені виступи
сяк-так тримаємось на поверхні
і коли вже цілком підупадем на силі
засапані обсипані штукатуркою
здається знаходимо
в гущавині сап’янів та коленкорів
притулене до стіни
легке і тепле
гніздо
вуличної ластівки»
Все почалось з бібліотеки. 2017 року я прийшла в Центр Курбаса в надії займатись впорядкуванням бібліотеки. Це було дійсно цікавим завданням, яке стало першою сходинкою до дослідження теми акторської творчості в театрі Леся Курбаса (2022 -2025 роки були присвячені дослідженню діяльності Йосипа Гірняка як провідного актора курбасової школи).
Та спочатку була зустріч із «Щоденниками без купюр» Леся Танюка. В них був ключ до розуміння структури центрівської бібліотеки. Завдяки безмежній відданості Леся Степановича театру, українській питомій історії та, власне, українській національній ідеї, закохалась в особистість Леся Курбаса та митців його кола.
На одній з публічних лекцій напівжартома розповідала, що театр Леся Курбаса, буденне і творче життя його учасників цікавлять мене більше, ніж сучасний театральний процес (але без розуміння останнього, без практики сцени не зрозумієш і минулого). Правда і в тому, що історія міжвоєнного періоду ХХ століття є моєю пристрастю, а більшої насолоди ніж гортати сторінки архівних документів, вишукувати в ребусах і лабіринтах курбасових документів сторічної давнини цінне для сьогодення, не існує.
Дослідження театру Леся Курбаса для мене – це живий неперервний процес, який щоразу змушує нагадувати читачам статей чи слухачам лекцій, що наведена інформація та висновки чинні для цього етапу дослідження. А дворічна методична робота в архіві Музею театрального, музичного та кіномистецтва України переконує мене, що тема театру Леся Курбаса є плідною і все ще до кінця не дослідженою.
Публікації:
- Хто такий розумний арлекін? Курбасівські читання. 2024. №19. с. 23-37.
- Протоколи «Березоля» як джерело для вивчення театру Леся Курбаса. Збірник тез доповідей Всеукраїнської наукової конфернеції студентів, аспірантів та науковців «ArtVision: актуальні питання музичного, театрального та кіномистецтва». Київ. 2025. С.10-14.
