укр / ENG / pol

Плач Аріадни.
Музична містерія.

Театр Virginalis представляє містерію, що базується на вільній інтерпретації давньогрецького міфу про Аріадну, доньку критського царя Міноса. Сюжет цього широко відомого («нитка Аріадни») міфу складає історію жінки або жіночої душі, що пов’язана послідовно з трьома чоловіками або чоловічими сутностями: ув'язненим у лабіринті людиною-биком Мінотавром, героєм Тезеєм, що перемагає Мінотавра, та богом Діонісом. Здійнята у XIX ст. хвиля інтересу до витоків античності і звернення до філософії життя (Ніцше) дають нам можливість побачити і поставити за ликами міфу категорії «життя» і «світу». Триступенева метаморфоза, таким чином, намічає еволютивний шлях «жіночого» до ідеального алхімічного шлюбу з «чоловічим», чи зміну фаз трьох «чоловічих цивілізацій» – трьох взаємних стосунків «життя» і «світу», що проходить перед очима. Три стани «жіночого» і «чоловічого» віддзеркалюються у настроях і образах трьох частин сценічного дійства.

Перший сюжет (о. Крит) // Аріадна і Мінотавр // Аріадна, замкнена у лабіринті. Плід стихійного кохання цариці Пасіфаї з божественним биком, людина-бик Мінотавр символізує чоловіче хтонічне начало, «мужланство» або первозданну грубу чоловічу енергію, сховану у підземних глибинах (хаосі лабіринту). Сутність Мінотавра можна порівняти з грізним і стихійним вулканом, що вивергає лаву з підземелля і запечатує, заливає лавою, ніби чорним асфальтом, живу природу, флору. Світ мінотавра це світ урбанізму і випадковості, де домінує енергія кута, дискретність, стихійна поривчастість і жорсткість. Властивості такого світу можна прочитати на лику сучасного міста – лабіринту дискретних стін, що розташовані під різними кутами. Це світ безкінечного числа поворотів, величезної можливості вибору, хоча вибір цей ілюзорний і виходу з лабіринту для кинутої у нього жертви нема. Музика першої частини це музика кносського лабіринту, стін, кутів, неприборканий наплив дикої сили, вихід назовні чоловічої енергії – енергії руйнуючого вибуху, ерекції, виверження. Це страхітливе стрясання чоловічої оргії, оргазм чоловічого, землетрус. Плач Аріадни, що звучить тут - плач закритості життя, замкненості і клітину лабіринту світу, запечатаності. Всеохоплюючий песимізм і безвихідь закликають героя, того що гряде, перемогти місто-потвору, здолати і вивільнитися від влади чоловічої хтонічної сили.

Другий сюжет (о. Наксос) // Аріадна і Тезей // Покинута Аріадна. З прибуттям на Крит Тезея, Аріадна вступає у союз з чоловічим – людським началом, що несе енергію героїчного (подвигу) на відміну від хтонічного. Повалення титана героєм символізує народження нового світу, в якому править і домінує людське єство. Нитка, дар Аріадни, стає символом тривалості і неперервності, що долає дискретність. Це відображено у музиці даного сюжету, вона запозичена з опери Монтеверді – музиці плавній текучій, музиці складки і тканини – музиці бароко. Однак світ Тезея, світ героїчного характеризується пафосом героїзму – одинокого чоловічого вчинку, подвигу. Домінуючим у такому світі стає незалежна чоловіча подія – в даному випадку, спасіння Аріадни. Зіткнення «жіночого» з людиною-чоловіком як з самодостатнім явищем обертається розривом – «чоловіче» (Тезей) відривається від «жіночого» (Аріадни). Аріадна, таким чином, попадає з одної біди в іншу – від жертви лабіринту Мінотавра у долю покинутої Тезеєм.

Третій сюжет (о. Лемнос) // Аріадна і Діоніс // Жінка, що танцює на бику (Таврокатапсія). На зміну Тезею до Аріадни приходить Діоніс – не людина, але бог, стихія звільняючого потоку метаморфоз – стихія життя, що несе свободу, пристрасть, відкритість. Тривалість нитки Аріадни сплітається з гнучкістю виноградної лози Діоніса в єдиному струмені танцю. Дионіс – білий бик – піднімає й несе на собі Аріадну – самодостатню жінку-життя. Музика третьої частини – енергія жіночого оргазму, що вивільняється назовні, оргія «жіночого», діонісійска оргія.

1    

2     5    

3     4