І коли я озирнувся навколо,
я побачив, що час був
моїм єдиним сучасником
Ф. Ніцше
Фото – К. Стрілець
Приводом для цієї роботи стало 70-річчя розcтрілу всесвітньо відомого
радянського режисера Всеволода Мейєрхольда. Його бачення практики
театру, та його доля у контексті спільної долі радянського народу,
стали поштовхом для створення вистави.
Страх, як явище людського існування. Страх, який панував у свідомості
радянської людини. Страх, що й досі залишається одним із факторів, що
визначає спосіб мислення та дії людини сучасної.
У випадку театрального мистецтва буденна свідомість сприймає – у
якості мистецького твору – виставу, яка має певну тривалість, початок
та кінець, логічний (або алогічний) розвиток. В данній роботі ми
хотіли би поділитися можливістю іншого способу мислення і сприйняття
сценічної події. Цей спосіб мислення передбачає ставлення до кожного
моменту існування на сцені (як для перформерів, так і для глядачів) як
до об’єкту мистецтва.
*БУЗА(1), -и, ж. На Кавказі, в Криму – легкий хмільний напій, що
виготовляється з проса, гречки, ячменю.
БУЗА(2), -и, ж., вульг. Бешкет, безладдя, скандал
БУЗА(3) –
“Сплошной словарь умерших слов. Что такое “буза”? (Ищет в словаре.)
…Буза – это род деятельности людей, которые мешали всякому роду
деятельности…” (Володимир Маяковський. Феерическая комедия “Клоп”)
БУЗА(4) – вид рукопашного боя
