моно-вистава за текстами Василя Стуса і не лише
актриса – Галина Стефанова
режисер – Микола Мерзлікін
художник – Ігор Білецький світло,
звук – Євген Коп’йов
науковий консультант – Дмитро Стус
керівник проекту – Роман Веретельник
Виставу здійснено спільно з Гуманітарним центром Василя Стуса
За сприяння:
Ліги українських меценатів
Вірші Василя Стуса і його листи з неволі до рідних, драматургічні за своєю природою, немов би вимагають саме сценічної реалізації. Автори вистави намагаються показати драму буття унікальної людини, яка всупереч абсурдності й жорстокості довкілля спромоглась жити і творити за законами свого єства. Стрижнем сюжетної лінії вистави є стосунки Василя із дружиною Валею. Вистава збудована із найінтимніших деталей їхніх взаємин, документальне переплітається з реальним.
„…Вжитись у ситуацію в’язня, передати оцю безкінечну самотність, оці майже примарні зв’язки із зовнішнім світом непросто. Тим більше непросто жінці зіграти внутрішній світ чоловіка. Актриса виконала ці завдання, перевтілюючись, вживаючись у ситуацію, тому що йшлося не про те, що роз’єднує статі, а що їх об’єднує – про силу духу”.
Лариса Брюховецька, “Поет у в’язниці („Палімпсест”)
“Хочеться мені уявляти, що ми разом з глядачами проживаємо щось, або разом кудись ідемо, як у виставі про Стуса. Ми йдемо у якийсь світ, який я сама не дуже знаю, але люблю туди ходити. Тут я згадую “Сталкер” Тарковського. От ми підемо кудись. Хто знає, як далеко нас пустять? Але підемо.”
Галина Стефанова