На «сцені в підвалі» Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса стартував проєкт «Авансцена-Панорама» — новий етап роботи драматургічного відділу, спрямований на живу презентацію текстів із антологій Центру. Цей формат об’єднав авторів, театральних практиків та критиків навколо ідеї сценічних «проб» — перформативних читань фрагментів п’єс, які вже побачили світ в антологіях, або їхніх проєктах, але ще чекають на своє втілення на сцені. Головною темою зустрічі стала дискусія про варіативність української драматургії в час війни, на якій митці шукали відповідь на парадоксальне питання: як війна впливає на тексти інших, здавалося б, невоєнних напрямів.
Програма читань та дискусії, підготовлена спільно зі студентами КНУКІМ (майстерня Ніни Гусакової) та КНУ імені Тараса Шевченка (наукове об’єднання «Студентська репліка» Мар’яни Шаповал), представила стилістичне розмаїття від антиутопії до історичної хроніки та метадрами. Режисери Вікторія Тавакова, Данило Файніков, Антон Шаталов та автори- драматурги запропонували глядачам несподівану конфігурацію текстів, розпочавши з майбутнього — постепічного фарсу Олександра Вітра «Трагічна історія Еміля Шпорка». У цьому абсурдному світі людей примушують видаляти одне око заради ефемерної «безпеки», а головний герой стає єдиним, хто наважується зберегти власне бачення в атмосфері колективного примусу. Чорні пов’язки на очах персонажів стали символом сліпоти та страху, що панують у суспільстві, яке відмовляється бачити маніпуляції.
Історичну лінію продовжила п’єса Неди Нежданої «Король-Блазень, або Час чорного сонця» з антології «Часо&Простір». Події хроніки 1415 року, коли небо над Європою згасло через сонячне затемнення, перегукуються з темрявою, що заполонює простір і сходить у душах сьогодні. Історія мандрівних акторів, які опиняються в епіцентрі боротьби за владу і війни, демонструє, як легко стираються кордони між грою та реальністю, а вигадане минуле перетворюється у парадоксальне майбутнє. Тему російського «окультурювання», як прихованої, експансії розкрила п’єса Олега Миколайчука «Сходження кульгавого Скарбека» з антології «Ажіотаж». Ця іронічна історія про будівництво театру у Львові та протистояння з імперським чиновником стала дзеркалом, у якому глядачі побачили незмінну сутність загарбницької політики, прихованої за блиском золота та театральних лаштунків.
Завершальна дискусія заходу була запеклою та тривалою, виходячи далеко за межі суто мистецьких питань. Драматурги, режисери, актори і критики зійшлися на тому, що війна докорінно змінює нашу оптику, змушуючи переосмислювати історію та проектувати майбутнє через різні жанри: фентезі, притчу, метадраму тощо. Проєкт «Авансцена- Панорама» виявляє, що сучасна українська драматургія є водночас ігровою та варіативною, а молода генерація митців готова експериментувати зі складними смислами. Всі три представлені тексти продемонстрували діагностичну роль театру, який навіть у темні часи допомагає відчути світло справжніх цінностей та зберегти власну ідентичність.
