укр / ENG / pol

Веселовська Г.І. Театральні перехрестя Києва 1900–1910-х рр. (Київський театральний модернізм): Монографія. К.: ДЦТМ імені Леся Курбаса, 2006. – 340 с.   Монографія висвітлює театральне життя Києва початку ХХ ст., зокрема історію виникнення та діяльність перших київських стаціонарних театрів “Соловцов”, театру Миколи Садовського, Молодого театру під орудою Леся Курбаса. Уперше на широкому фактичному матеріалі простежується формування у київському театральному середовищі модерністських мистецьких течій, виникнення нових сценічних форм, акторських і режисерських шукань. Значна увага приділена київській театральній пресі початку ХХ ст., а також гастрольним виступам у Києві видатних митців світового театру, як – Макса Рейнгардта, Всеволода Мейєрхольда, Віри Комісаржевської та ін. “Нині, коли сучасне мистецтвознавство вивчає творчі здобутки кінця ХІХ – початку ХХ ст., коли з’являються нові наукові дослідження про творчість відомих архітекторів, художників, як ніколи актуальною є монографія Ганни Веселовської, що присвячена розгляду питань київського театрального модернізму. Ця наукова робота є чи не першою спробою глибокого осмислення культурологічних процесів, які відбувалися на початку ХХ століття у Києві. Приваблює вже сама назва роботи – „Театральні перехрестя Києва”. Київ завжди існував на тому самому перехресті стилів, концепцій, пошуків. Автор винахідливо використовує у назвах розділів музичні терміни (наприклад: „Andante – allegro ma non troppo”, ”Andante con moto” та ін.). Цей тактовний хід науковця відповідає складності історичної ситуації. Відчуваючи тремтіння часу, недорозвиненість художніх мутацій, авторка не локалізує тематику у назвах, не нав’язує її у конкретних словесних формулюваннях. Музичні назви глав передають загальну атмосферу подій, натякають, підштовхують. Перед нами розгортається складний, майже симфонічний твір або велике живописне полотно, на якому вимальовуються просякнуті протиріччями події народження нових форм у мистецтві театру… Таким чином, Г. Веселовській вдалося узагальнити величезний фактологічний матеріал, ввести у науковий обіг забуті або незнані до цього факти, знайти свій підхід до осмислення складних та наповнених протиріччями історичних процесів”. О. Ковальчук, кандидат мистецтвознавства